ТРЕСТИ РАДЯНСЬКІ — об’єднання підпр-в націоналізованої пром-сті за галузевою або галузево-територіальною ознакою, які з’явилися при переході від "главкізму" до нової економічної політики. Т.р. не були схожі на однойменний різновид капіталіст. монополії, в якій підпр-ва втрачали комерційну й вироб. самостійність, але запозичена в неї назва (від англ. trust — довіра) вказувала на одну спільну рису — об’єднання підпр-в під єдиним управлінням.

Створення Т.р. як галузевих або галузево-територіальних об’єднань почалося за рішенням 8-го Всерос. з’їзду рад (грудень 1920). Січневий (1921) пленум ЦК КП(б)У зобов’язав ради нар. госп-ва (див. Раднаргоспи) скласти списки підпр-в, котрі підлягали трестуванню, і передати їх на затвердження ВУЦВК. Трестування розглядалося як спосіб полегшити главкам управління вир-вом. Але в липні 1921 В.Ленін визнав одним з осн. недоліків в управлінні пром-стю відсутність господарюючого суб’єкта і висловився за надання підпр-вам самостійності у вироб. діяльності з тим, щоб вони могли порівнювати свої доходи з витратами й домагатися вироблення додаткового продукту. Переведення пром-сті на госпрозрахунок почалося після видання наказу РНК РСФРР від 9 серпня "Про проведення в життя основ нової економічної політики" і прийняття постанови Ради праці і оборони від 12 серпня 1921 "Основні положення про заходи по відбудові важкої промисловості і піднесенню та розвитку виробництва".

Організований у серпні 1921 трест "Південсталь" об’єднував, крім металургійних підпр-в, рудники, шахти і коксові з-ди. Утворений у жовтні "Київшкіртрест" складався з 10-ти з-дів, розташов. у 4-х губерніях. У грудні 1921 почав працювати Укр. борошномельний трест "Укрмут". Протягом 1922 з’явилися "Хімвугілля" , "Південнорудний трест" , "Південно машинобудівний трест" , "Цукротрест" , "Укртекстильтрест" , "Електротрест" та ін. Концентрація і спеціалізація підпр-в значно підвищили використання вироб. потужностей у переважній більшості трестів. У відсотках до передвоєнного рівня воно підвищилося за рік по Хімвугіллю з 20 до 41 %, Південнорудному тресту — із 7 до 13 %, Цукротресту — із 7 до 27 %, Київшкіртресту — із 50 до 80 %.

1922 працювали дві партійно-урядові комісії по трестах: під кер-вом Л.Каменєва (юрид. проблеми) і В.Куйбишева (кадрові проблеми). Перша з них розробила декрет про трести, затверджений РНК СРСР 10 квітня 1923. У вступній частині декрет проголошував автономію трестів у питаннях поточної діяльності, але в наступних параграфах зобов’язував Всесоюзну раду народного господарства (і відповідно Українську раду народного господарства) розглядати й затверджувати вироб. плани і наглядати за "правильним" ходом справ. Негоспрозрахункові управлінські ланки від імені д-ви як власника засобів вир-ва приймали рішення, що впливали на результати вироб. процесу, але не несли матеріальної відповідальності за можливі збитки й не одержували нічого від можливого прибутку. Розповідаючи на XII з’їзді РКП(б) про роботу трестівських комісій, Г.Зінов’єв повідомив: ЦК РКП(б) категорично відкинув спробу, що виходила з позапарт. кіл, закріпити у власність за трестами ті засоби вир-ва, які в них були. "Наша точка зору, — пояснював Г.Зінов’єв, — що трести є не що інше, як державні установи, які перебувають цілком під контролем держави".

Підпр-ва, що входили до складу Т.р., не мали прав юрид. особи, не розраховували власних витрат і не знали, який вплив вони здійснювали на екон. і фінансові показники свого тресту. Виступаючи з політ. звітом ЦК КП(б)У на 8-й Всеукр. партконференції (квітень 1923), Х.Раковський заявив: "Політика непу спинилась коло воріт трестів, а в трестах у повному розумінні проводиться далі стара главкістська політика: наші окремі заводи, майстерні і т. д. зовсім не поставлено на госпрозрахунок". Конференція прийняла нібито радикальне рішення з цього питання: "різко змінити господарські відносини між трестами і підприємствами шляхом встановлення балансової і оперативної самостійності останніх". Одночасно в резолюції визначалося необхідним зберегти систему трестів, "спроможних вчинити значно більший опір стихії непу, ніж окремі підприємства". Госпрозрахунок підприємств усередині Т.р. не вийшов зі стадії локальних експериментів.

23 червня 1927 ЦВК і РНК СРСР схвалили "Положення про державні промислові трести" , в якому містився розділ "Управління виробничими підприємствами, що входять до складу тресту". Підпр-ву надавалося право працювати на госпрозрахунку, але прерогативи тресту не зменшувалися, внаслідок чого це право ставало примарним. Декларований госпрозрахунок підпр-в залишився на папері й тому, що почалося згортання непу. Постановою ЦК ВКП(б) від 5 грудня 1929 "Про реорганізацію управління промисловістю" Т.р. були ліквідовані як госпрозрахункові підприємства.

КУЛЬЧИЦЬКИЙ Станіслав Владиславович

1. Кактынь А.М. Новые формы организации промышленности. Х., 1922
2. Святицкий Н. Современное состояние наших трестов. М., 1923
3. Перцович Н. Советские тресты и синдикаты: организация крупной промышленности СССР. Х., 1925
4. Венедиктов А.В. Организация государственной промышленности в СССР, т. 2. Л., 1961
5. Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период восстановления народного хозяйства (1921—1925 годы): Сборник документов и материалов. К., 1964
6. Промышленность и рабочий класс Украинской ССР в период построения фундамента социалистической экономики (1926—1932 гг.): Сборник документов и материалов. К., 1966
7. Управление народным хозяйством СССР: 1917—1940 гг.: Сборник документов. М., 1968
8. Маневич В.Е. Экономические дискуссии 20-х годов. М., 1989
9. Лортикян Э.Л. План и рынок в хозяйственной системе нэпа: исторический опыт Украины. Х., 1992
10. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919—1928). К., 1996
11. Гринчуцький В. Промислові трести України в двадцяті роки. К., 1997