"ТРЕТІЙ РИМ" — європ. релігійно-політ. ідея, яку використовували для ідеологічного обґрунтування претензій певних країн на спадщину Візантії / Східної "імперії ромеїв" (а в окремих випадках і Риму Стародавнього).

1) Ідея "Т.Р." була складовою cередньовічної концепції "перетікання імперії" ("translatio imperii") і мала визначальний вплив на політ. життя християнської Сх. Європи. Уперше ідея про успадкування політ. та реліг. ролі Другого Риму — Константинополя — виникла в епоху посилення 2-го Болг. царства, коли його столи-ця — Тирново (нині м. Велико-Тирново, Болгарія) — називала-ся "Новим Константинополем". Моск. великі князі, починаючи з Івана III Васильовича, бачили себе наступниками рим. та візант. імператорів. Є кілька точок зору щодо часу формулювання ідеї "Т.Р.": а) ідея "Москва — Третій Рим" була започаткована митрополитом Московським і всієї Русі Зосимою в передмові до його праці "Виклад Пасхалії" (1492), а псковський старець Філофей лише актуалізував її відповідно до тодішньої реліг. та політ. ситуації у Великому князівстві Московському, б) у дозрілому вигляді ідея "Москва — Третій Рим" сформульована псковським старцем Філофеєм в двох посланнях кінця 1523 — поч. 1524, в яких вел. кн. моск. Василій III Іванович був поставлений на один щабель з імп. Константином I Великим.

У будь-якому випадку ідея "Т.Р." мала внутрішні та зовнішні чинники розвитку: 1) стимулювалася вихідцями із правосл. спільнот, поневолених Османською імперією; 2) належала до уявлення про відродження політ. могутності правосл. світу та про есхатологічне призначення Москви як "останнього Риму". Ідея "Т.Р." обґрунтовувалася легендою кінця 15 — поч. 16 ст. про походження "шапки Мономаха" та ін. текстами Пн.-Сх. Русі про політ. "подарунки" (у південнорус. джерелах ці відомості відсутні). До кінця 16 ст. ідея "Т.Р." була присутня тільки у вищеназваних текстах і лише із запровадженням в Москві патріархії потрапила в офіц. документи та літ. твори ("Повість про білий клобук", "Повість про початок Москви"). Із 3-ї чв. 17 ст. послання старця Філофея набули поширення в літературі старообрядців. Ідея "Т.Р." співіснувала з ін. есхатологічною ідеєю Другого (горнього) Єрусалима, що свідчить про її більше реліг. значення, ніж політичне.

Ідея "Т.Р." не набула вигляду політ. програми, її присутність більш виражена в творчості слов’янофілів, ніж у заявах уряду Росії під час війн з Осман. імперією в 17—19 ст. Лише за рос. імп. Олександра II ідея "Т.Р." була актуалізована в суспільно-політ. публіцистиці, що було пов’язано зі "східним питанням" та активізацією політики Рос. імперії на Балканському п-ові.

Заснування Санкт-Петербурга як другої столиці Рос. д-ви рівно через 250 років після падіння Константинополя свідчить про існування задуму "Четвертого Риму" чи "Другого Константинополя", однак ця ідея мало виражена в політ. текстах. Ідея "Т.Р." також не набула поширення в суспільно-політ. житті укр. земель у складі Рос. імперії. Це стало наслідком того, що культурно-інтелектуальні укр. впливи на імперію були значнішими, ніж власне російські на укр. суспільно-політ. життя. Ідея світських інтелектуалів Гетьманщини про дві (а в перспективі три) Русі, яка відбивала ідеологію правосл

. інтелектуалів Речі Посполитої, була більш прагматичною, ніж месіанська ідея "Т.Р." Саме ідея Великої, Малої та Білої Русі лягла в основу офіц. імперської політики та суспільно-політ. публіцистики і стала підґрунтям для розвитку укр. ідеї Нового часу. Усе це свідчить, що використання ідеї "Т.Р." в Рос. імперії не набуло великого поширення і ця ідея вмонтовувалася при потребі в ті чи ін. політично-реліг. тексти. У сучасній Рос. Федерації ідея "Т.Р." не має визначального значення в реліг. житті, а її роль в житті політичному є мінімальною.

2) Ідея "Т.Р." в Італії в діяльності Дж.Мадзіні (1805—72) набула вигляду концепції республіканського Третього Риму на відміну від імператорського та папського Римів. В ідеології Б.Муссоліні під Третім Римом розумілася фашист. Італія.

КОНОНЕНКО Василь Петрович

1. Иконников В. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории. К., 1869
2. Малинин В. Старец Елеазарова монастыря Филофей и его послания (историко- литературное исследование). К., 1901
3. Meyendorff J. Was there ever a «Third Rome» : Remarks on the Byzantine legacy in Russia. В кн.: The Byzantine tradition after the fall of Constantinople. Charlottesville—London, 1991
4. Ульянов Н. Комплекс Филофея. «Вопросы истории», 1994, № 4
5. Ostrowski D. Muscovy and the Mongols: Cross-Cultural Influences on the Steppe Frontier, 1304—1589. Cambridge, 1998
6. Синицына Н.В. Третий Рим: истоки и эволюция русской средневековой концепции (XV—XVII вв.). М., 1998
7. Успенский Б.А. Этюды о русской истории. СПб., 2002
8. Мейендорф И., протоиерей. Рим—Константинополь—Москва: Исторические и богословские исследования. М., 2005
9. Його ж. Византийское наследие в Православной Церкви. К., 2007.