Бібліографічне посилання: Верменич Я.В.,
Дмитрук В.І.
ТРОНЬКО Петро Тимофійович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tronko_P (останній перегляд: 18.03.2022)
ТРОНЬКО ПЕТРО ТИМОФІЙОВИЧ
ТРОНЬКО Петро Тимофійович (12.07(29.06).1915—12.09.2011) — історик, держ. і громад. діяч. Д-р істор. н. (1968), професор (1994). Дійсний член АН УРСР (1978; із 1991 — АН України, із 1994 — Національної академії наук України). Засл. діяч н. і т. УРСР (1990). Герой України із врученням ордена Д-ви (2000). Голова редколегій 26-томної "Історії міст і сіл Української РСР", багатотомної серії "Реабілітовані історією". Н. в с. Заброди (нині село Богодухівського р-ну Харків. обл.). Трудову діяльність розпочав 1932 робітником шахти в м. Щербинівка (нині м. Дзержинськ Донец. обл.). Після закінчення вчительських курсів — учитель суспільствознавства й укр. мови в сільс. школі Богодухівського р-ну, директор дитячого будинку в м. Лебедин. 1936—37 — у Червоній армії. Із 1937 — на комсомольській роботі: секретар Сумського, 1-й секретар Станіславського обкомів ЛКСМУ, 2-й секретар ЦК ЛКСМУ (до початку жовтня 1947). Депутат Народних зборів Західної України (1939). Від перших днів Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 — у діючій армії; у складі військ Південно-Західного фронту, Сталінградського фронту, Південного фронту та Четвертого Українського фронту брав участь в обороні Києва та Сталінграда (нині м. Волгоград, РФ), визволенні Ростова-на-Дону (нині місто в РФ), Донбасу. 6 листопада 1943 з підрозділами Червоної армії ввійшов до Києва. Після закінчення Київ. ун-ту (1948) навч. в аспірантурі Академії сусп. наук при ЦК ВКП(б); захистив канд. дис. на тему: "Комсомольське підпілля Радянської України в боротьбі проти гітлерівських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни" (1951). Упродовж 17-ти років (1961—78) перебував на посаді заст. голови РМ УРСР, займався питаннями к-ри, освіти, охорони здоров’я. 1968 захистив докторську дис. на тему: "Український народ у боротьбі проти гітлерівських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни". Виступав автором, керівником, членом редколегій низки праць ("Історія Української РСР", "Історія Києва", "Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр." та ін.). Т. — ініціатор проекту видання "Історія міст і сіл Української РСР". 1978 Т. обраний академіком і віце-президентом АН УРСР. Від 1979 керував відділом історико-краєзнавчих досліджень в Ін-ті історії АН УРСР (із 1990 — Ін-т історії України АН УРСР, із 1991 — Ін-т історії України АН України), із 1993 — відділом регіональних проблем історії України в цьому ін-ті (із 1994 — Інститут історії України НАН України). Під кер-вом ученого (протягом 22-х років він очолював також правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури) розпочалася робота з підготовки "Зводу пам’яток історії і культури України", побачив світ каталог "Памятники истории и культуры Украинской ССР", довідник про пам’ятники Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 "Навечно в памяти народной". За ініціативою, підтримкою та безпосередньою участю Т. розгорталася робота зі спорудження першого в Україні музею просто неба в Переяславі-Хмельницькому, музеїв нар. арх-ри і побуту в Києві, укр. козацтва на о-ві Хортиця в Запоріжжі, музею Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 та ін. Зі здобуттям Україною незалежності свою науково-орг. діяльність Т. пов’язав передусім із захистом і відтворенням пам’яток історії та к-ри; очолив Комісію з відтворення визначних пам’яток історії і к-ри при Президентові України та Правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О.Гончара. Т. — ініціатор ін. масштабного загальнонац. проекту: багатотомної серії книг "Реабілітовані історією" (від 1992). На чолі Гол. редколегії проекту проводив велику координаційну роботу, завдяки якій було повернуто добре ім’я сотням тисяч жертв тоталітаризму. Більше 20-ти років (1990—2011) очолював Нац. спілку краєзнавців України. За його безпосередньої участі було відновлено Михайлівський Золотоверхий та Успенський собори, опубліковано перші томи "Зводу пам’яток історії і культури України", понад 80 томів серії "Реабілітовані історією" та ін., видавалися журнали "Пам’ятки України: історія та культура", "Краєзнавство", "З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ" тощо. Відома діяльність ученого і як депутата ВР УРСР 9-ти скликань. Т. належать понад 600 наук. праць, зокрема 17 монографій. У різні роки Т. очолював Міжвідомчу координаційну раду з питань краєзнавства при Президії НАН України, низку рад громад. і держ. орг-цій. Почесний громадянин Києва, Харкова, Кам’янця-Подільського, Переяслава-Хмельницького, Канева, Богодухова, Лебедина, почесний професор, почесний д-р низки ун-тів України. Лауреат Держ. премії СРСР у галузі н. і т. (1976). Нагороджений 4-ма орденами Трудового Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки, Леніна, Жовтневої революції, Дружби народів, "За заслуги" 3-го ст., Богдана Хмельницького 3-го і 2-го ст., Ярослава Мудрого 5-го ст. П. у м. Київ, похований на меморіальній алеї Байкового цвинтаря. Бібліогр.: Петро Тимофійович Тронько: Бібліографічний покажчик. К., 2005. |
Праці: - Безсмертя юних: з історії боротьби комсомольського підпілля України в роки Великої Вітчизняної війни. К., 1957
- В боях за Вітчизну (1941—1945). К., 1959
- Культура — всенародне надбання. К., 1977
- Всенародная борьба против фашистских захватчиков на временно оккупированной территории Украины (1941—1945). К., 1980
- Летопись дружбы и братства: из опыта создания «Истории городов и сел Украинской ССР» в 26 т. К., 1981
- Киев социалистический. К., 1982
- Історико-культурні цінності і сучасність. К., 1988
- Краєзнавство у відродженні духовності та культури: досвід, проблеми, перспективи. К., 1994
- Навічно в пам’яті народній: з історії боротьби молоді України проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни. К., 1995
- Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття: досвід, проблеми, перспективи. К., 2000
- Історія міст і сіл України в контексті регіональних досліджень: досвід, проблеми, перспективи. К., 2001
- Українське краєзнавство в ХХ столітті: до 75-річчя Всеукраїнської спілки краєзнавців. К., 2002
- «Було це так...»: до 70-річчя Народних зборів Західної України: спогади депутата. К., 2009
- Національна спілка краєзнавців України: сторінки історії. К., 2010
- Подвигу молодих жити у віках. К., 2010
Література: - З любов’ю до України: на пошану академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька. К., 1995
- Тронько Петро Тимофійович. В кн.: Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. К., 1998
- Смолій В.А. Тронько Петро Тимофійович. В кн.: Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 1. К.—Львів, 2003
- Тронько Петро Тимофійович. В кн.: Національна академія наук України: персональний склад, 1918—2003. К., 2003;
- Дмитрієнко М.Ф., Верменич Я.В. Щире слово про академіка Петра Тимофійовича Тронька: штрихи до портрета видатної особи. «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики», 2005, число 12, ч. 1
- Реєнт О.П. Академік НАН України Петро Тимофійович Тронько (до 90-річчя від дня народження). «УІЖ», 2005, № 3
- Скляренко Є.М. Історик і час. К., 2005
- Удод Л.І. П.Т. Тронько: портрет на тлі епохи. К., 2005
- Що ми залишимо нащадкам : Збірник матеріалів і документів про державну, громадську діяльність та наукову роботу академіка НАН України, Героя України Петра Тимофійовича Тронька. К., 2008
- Обранець історії: до 95-річчя від дня народження академіка НАН Украї-ни Петра Тимофійовича Тронька: Матеріали Перших наукових читань, 19 листопада 2010 року. Дніпропетровськ, 2011
|