ТРУСКАВЕЦЬ — місто обласного значення Львівської області. Розташов. у передгір’ях Сх. Карпат у долині р. Воротище (прит. Солониці, бас. Дністра). Населення 21,2 тис. осіб (2011).

Т. уперше згадується в писемних джерелах 1469 як королів. село, яке орендували шляхтичі Іван і Станіслав Коритки. Імовірно, ще з давньорус. часів тут існував солеварний промисел. Бл. 1518 Т. увійшов до складу Дрогобицького староства.

Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) відійшов до володінь австрійських Габсбургів (від 1867 — Австро-Угорщина). Тоді в Т. мешкало 990 осіб. Зі встановленням 1784 держ. монополії на вир-во солі трускавець-ку солеварню було закрито. 1810 підприємець Й.Геккер заснував "Трускавецьке гірниче товариство доброї надії" для пошуків корисних копалин, зокрема джерел мінеральних вод. Лікувальні властивості джерела гірко-солоної питної води "Марія" встановив на поч. 18 ст. селянин Іван Конів. 1814 в Т. почали видобувати нафту. 1827 шляхтич Ю.Міцевський збудував дерев’яний будиночок для приймання ванн на 8 кабін і 4 будиночки для помешкання відпочивальників. (Цю подію офіційно вважають заснуванням бальнеологічного курорту.) 1835—41 хімік Т.Торосевич зробив хімічний аналіз сірководневих джерел і джерела "Нафта" (сучасна "Нафтуся"). На поч. 1852 курорт, який перебував у розпорядженні управління камеральними маєтками, перейшов у власність спілки фінансистів.

На 1880 у Т. було 1288 мешканців (1042 українці, 110 поляків, 58 євреїв, 14 німців). 1882 Т. перейшов до спілки, яку очолювали, серед ін., кн. Сапєга і шляхтич Жолтовський. Вони збудували водолікарню на 60 кабін, кілька вілл, готель "Ядвінівка", "будинок Бахмана". Було здійснено аналіз джерел та впорядковано територію біля них. Відкрито озокеритну шахту. 1892 збудовано приміщення для інгаляцій. 1895 Т. одержав інженер Ю.Вичинський, який багато зробив для розвитку курорту. Відкрито нові джерела, збудовано ресторан, упорядковано центр, облаштовано парк. Над мінеральними джерелами споруджувалися надкоптажні будиночки.

1900—04 в Т. мешкала і працювала Уляна Кравченко. 1901 вперше відкрилася читальня "Просвіти". Крім водолікарні, курорт мав тоді 13 будинків для житла на 120 кімнат і 14 приватних будинків для гостей. Прокладено окружну дорогу, збудовано нові вілли. 1909 до Т. прокладено залізницю. На поч. 20 ст. Т. став частиною Бориславського нафтового басейну, який посів одне з перших місць у Європі за обсягами видобутку нафти. 1911 Т. перейшов до рук нової спілки, яку очолював Р.Ярош. Він електрифікував курорт і збудував мережу комунікацій у центрі курортної зони. 1913 за досягнення в розвитку курорту Т. був нагороджений Великою золотою медаллю.

Під час Першої світової війни Т. зайнятий рос. військами. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) увійшов до складу Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 належав Польщі. У вересні 1939 зайнятий Червоною армією. Від 1939 — у складі Дрогобицької області (1959 приєднана до Львів. обл.) УРСР. У період гітлерівської окупації (4 липня 1941 — 6 серпня 1944) був у складі Генеральної губернії.

1948 Т. отримав статус міста, а 1952 — міста обласного значення і курорту всесоюзного значення. 1958 у місті відкрито клініку — філію Укр. НДІ курортології.

Нині Т. — відомий бальнеологічний курорт. Основний його природний лікувальний фактор — мінеральні води (у першу чергу "Нафтуся"), а також покла-ди озокериту. Працює 2 пром. підпр-ва з розливу мінеральної води "Трускавецька". У місті функціонують понад 70 санаторно-курортних закладів. Працює ряд н.-д. установ і лабораторій.

Т. — місце проведення міжнар. і всеукр. мистецьких фестивалів та конкурсів.

Історико-архіт. цінність має збережена забудова курорту 2-ї пол. 19 — 1-ї третини 20 ст. — дерев’яні та муровані вілли й санаторії (більше 100 споруд різних стилів, зокрема "швейцарського" і "закопанського"). У місті діють музей міста-курорту Трускавця, худож. музей М.Біласа, музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

Офіц. веб-сайт міста: http:// truskavets-city.gov.ua.

ДАНИЛЮК Юрій Зіновійович, ДМИТРУК Володимир Іванович

1. Słownik geograficzny Krόlestwa Polskiego i innych krajόw słowiańskich, t. 12. Warszawa, 1892
2. ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968
3. Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987
4. Мацюк О., Скибак І. Короткий нарис історії Трускавця. Трускавець, 2000
5. Трускавець: Краєзнавчий бібліографічний покажчик. К., 2003
6. Громадські музеї Львівщини: Довідник, т. 1. Львів, 2007
7. Харчук Х. Архітектура курортної забудови Трускавця XIX — першої половини XX ст. Львів, 2008