Бібліографічне посилання: Зема В.Є. ЦАМБЛАК Григорій [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tsamblak_H (останній перегляд: 15.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЦАМБЛАК Григорій (бл. 1365 — бл. 1420) — митрополит Київський і Литовський, автор низки церк. творів, проповідник. Походив з аристократичної родини, навч. в Тирново (нині м. Веліко-Тирново, Болгарія). Вихований у традиціях ісихазму, Ц. перебував у Молдові, яка була осередком продовження традицій тирновської книжної школи, Сербії та Константинополі. Для втілення ідеї вел. кн. литов. Вітовта щодо автокефалії рус. земель Bеликого князівства Литовського відвідав Москву 1406 та Константинополь 1407, намагаючись переконати місц. володарів у доцільності цієї ідеї. 1409, під час перебування митрополита Київського і всієї Русі Фотія в Києві, намагався вести з ним переговори про свої претензії на Київ. митрополію, виголосив "Слово надгробне митрополиту Кипріяну". 1414 скликано собор, на якому Ц. обрано кандидатом на Київ. митрополію, разом із литов. посольством він поїхав до Константинополя, щоб отримати посвяту, проте патріарх Константинопольський Євтимій II прокляв його, а митрополит Фотій також оголосив анафему. 1415 на соборі в Новогрудку Ц. було обрано митрополитом Київським і Литовським. Єпископи за участю Ц. склали соборну грамоту, де обґрунтовувалася правомочність обрання митрополита. Після зруйнування Києва 1416 еміром Едигеєм Ц. переніс резиденцію митрополита до Вільни (нині м. Вільнюс), звідки поїхав на собор у Констанці (Німеччина) з повноваженнями провадити переговори про церк. унію з Римо-катол. церквою. Смерть митрополита поклала край намаганням створити автокефалію на рус. землях ВКЛ.

Ц. — автор низки гімнографічних, агіографічних творів, які поширювалися на східнослов’ян. теренах. Серед найбільш відомих — "Житіє Стефана Дечанського", "Похвала Євтимію Тирновському", "Оповідь про перенесення мощей Параскеви Тирновської", "Муки Іоанна Нового Сучавського". У творах Ц. віддзеркалилася тема завоювання правосл. Балкан турками, що панувала в літературі впродовж кількох століть. Відома також у лат. перекладі урочиста промова перед Папою Римським Мартином V, де Ц. вітав майбутнє об’єднання Церков. У "Слові похвальному до отців Собору" (воно міститься в кодексі, що належав свого часу Йосафату Кунцевичу) автор закликав до об’єднання і примирення між Церквами. Перу Ц. належать також численні проповіді, присвячені церк. святам.