Бібліографічне посилання: Ковпак Л.В. ЦІЛИННИХ ЗЕМЕЛЬ ОСВОЄННЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Tsilynnykh_osvoiennia (останній перегляд: 15.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЦІЛИННИХ ЗЕМЕЛЬ ОСВОЄННЯ — програма, що здійснювалася 1954—60 в СРСР, щоб розв’язати зернову проблему й збільшити вир-во с.-г. продукції. Передбачала введення в обіг земельних ресурсів сх. регіонів (Казахстан, Західний та Східний Сибір, Урал, Поволжя, частково Пн. Кавказ, Далекий Сх. та ін.). Були розорані площі цілинних та перелогових земель у 41,8 млн га (у т. ч. в Казахстані — 25,5 млн га). У рамках реалізації заходів цієї програми, спрямованої на освоєння нових земельних масивів, також в УРСР на Поліссі провадилось осушення боліт і заболочених територій.

Ідею освоєння нових земель запропонував 1-й секретар ЦК КПРС М.Хрущов у лютому 1954. Для найшвидшого розв’язання зернової проблеми в СРСР, підйому с.-г. вир-ва необхідно було зорати й засіяти гігантські степові простори в сх. регіонах, де були складні кліматичні умови, не існувало вироб. бази, соціальної інфраструктури.

Освоєння цілини провадилося за рахунок госп-в Європ. частини СРСР. Передбачалося спрямування на цілину величезних фінансових, людських, матеріально-тех. ресурсів, і значну частину витрат повинна була взяти на себе Україна.

Україна зробила вагомий внесок в освоєння цілини, зокрема, забезпечуючи її кадрами механізаторів, спеціалістів сільс. госп-ва, матеріально-технічно оснащуючи цілинні госп-ва.

22 лютого 1954 вирушив перший ешелон комсомольців-трактористів з Київщини, які мали працювати у Федорівському р-ні Кустанайської обл. Казахської РСР. На початку березня лише з Дніпроп. та Він. областей до Казахстану прибули 460 механізаторів, з Херсонщини — 327. А до кінця березня 1954 з України на освоєння цілинних земель виїхали вже 20 тис. осіб, гол. чин. механізатори, з них до Казахстану — 11 тис. Упродовж 1954—55 на цілину виїхали понад 60 % випускників с.-г. вузів, технікумів та професійно-тех. уч-щ. 1954—55 до районів освоєння нових земель Казахстану з України прибули понад 93 тис. осіб. Значною була кількість спеціалістів управлінської ланки, які працювали директорами радгоспів, агрономами, бухгалтерами. Велику допомогу надала Україна цілинникам кадрами масових професій. 1955 з усіх її областей були направлені в цілинні райони 3100 будівельників з устаткуванням для буд. робіт, котрі споруджували пункти заготівлі зерна, елеватори, госп., житлові та культурно-побутові об’єкти. Цілинниками стали понад 5 тис. жінок з України, які працювали вчителями, медпрацівниками, зв’язківцями, доярками, трактористками та ін. Щоліта на сезонні роботи добровільно їхали з України сотні тисяч студентів, демобілізованих воїнів строкової служби та ін.

Упродовж 1954—56 з України цілинники одержали 200 тис. тракторів, велику кількість комбайнів та ін. с.-г. машин. Понад 90 підпр-в Києва, Харкова, Дніпропетровська, Львова, Одеси виконували держ. замовлення з вир-ва тракторів, бульдозерів, плугів, кранів, запчастин, різного устаткування. Важливе значення мала допомога України цілинникам комплектами збірних будинків, буд. матеріалами, продуктивною худобою, посівним матеріалом. З Чернів. обл. 1961 було направлено до Казахстану понад 1580 голів племінної худоби. Направлялися медикаменти та устаткування для лікарень, усе необхідне для оснащення шкіл та б-к.

Загалом 1954—61 майже 42 млн га цілинних і перелогових земель були зорані. Цілинні землі швидко освоювалися. Уже 1954 цілина дала бл. 40 % валового збору зерна в СРСР. Програма принесла результати, хоча з України вичерпувала ресурси, потрібні для розвитку її сільс. госп-ва.

За короткий час у цілинних районах вдалося створити сотні нових радгоспів. Казахстан перетворився в один із найпотужніших виробників зерна. Велику кількість радгоспів, які були осн. формою організації с.-г. вир-ва в цілинних районах, створили вихідці з України: "Київський", "Харківський" у Кустанайській обл., "Херсонський" в Акмолинській обл., "Чернігівський", "Сімферопольський", "Одеський", "Львівський" та ін. Упродовж 1954—56 на казахській землі посланці з України заснували 54 радгоспи, з Білорусі — 22. 1956 в радгоспах Казахстану, Зх. Сибіру та Пн. Кавказу працювали понад 75 тис. укр. юнаків та дівчат. Багато українців оселилися на цілинних землях і залишилися там жити. Був даний поштовх для швидкого розвитку сх. регіонів СРСР — виникли нові електрифіковані селища й міста, були прокладені автомобільні шляхи. Освоєння цілини супроводжувалося глибокими соціально-економічними змінами в житті місцевих мешканців.

Проте це був екстенсивний шлях розвитку сільс. госп-ва. Невисока врожайність, відсутність належної матеріально-тех. бази та соціальної інфраструктури, нелегкі умови праці й побуту людей ускладнювали освоєння цілини. У ході освоєння цілини були допущені прорахунки — масова оранка степів викликала низку негативних екологічних наслідків, зокрема вітрову ерозію ґрунтів. Серйозною проблемою стало те, що чимало зернових госп-в створювалися на малопродуктивних землях, упродовж тривалого часу такі госп-ва були збитковими та існували за рахунок дотацій з держ. бюджету.

Подальший розвиток зернового госп-ва в цілинних районах потребував дедалі більших капіталовкладень з держ. бюджету. Рад. уряду не вдалося досягти запланованого збільшення с.-г. вир-ва. Уже 1963 СРСР постав перед необхідністю закуповувати зерно за кордоном. Заг. збір зернових на цілинних землях становив: у 1950 — 25,6 млн т (31,5 % від збору зерна по всьому СРСР), у 1960 — 58,7 млн т (46,8 %), у 1976 — 52,6 млн т (36,9 %). У наступні роки, у серед. 1980-х, цілинні землі займали 29,5 % усієї посівної площі СРСР, збір зерна з них становив 18 % від загального по країні.

Програма освоєння цілини сприяла розширенню посівних площ у СРСР та дала змогу збільшити зернове вир-во, проте вона дала переважно короткостроковий ефект.