ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (20(08).01.1865—21.01.1919) — економіст, педагог, публіцист, громад. діяч. Д-р політ. економії (1898), професор (1913). Дійсний член УАН (1918). Всесвітнє визнання здобув за внесок у теорію кон’юнктурних коливань, монетарну теорію, критичний аналіз екон. теорії марксизму, історію і теорію кооперації. Відомими є його праці з проблем розподілу, історії госп-ва Росії, історії екон. учень, історії і теорії соціалізму, філософії, екон. соціології та ін. Н. в с. Соляниківка (нині Куп’янський р-н Харків. обл.) у дворянській родині. Закінчив 2-гу Харків. г-зію і Харків. ун-т (фізико-математичний (1888) і юридичний (1890) ф-ти). 1894 в Московському університеті за працю "Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь" здобув ступінь магістра, а 1898 за працю "Русская фабрика в прошлом и настоящем" — д-ра політ. економії. Із 1895 по 1917 — приват-доцент Петербурзького університету (із 1914 — Петрогр. ун-т); із 1913 — професор політехнічного та комерційного ін-тів у Санкт-Петербурзі, міського ун-ту ім. А.Шанявського в Москві. 1901 висланий "за неблагонадійність" на Полтавщину, де як земський гласний прилучився до укр. культ. руху. Із 1906 — гол. редактор ж. "Вестник кооперации", із 1910 — збірника "Новые идеи в экономике"; член редколегії енциклопедії "Украинский народ в его прошлом и настоящем" (1914—16). 1917 повернувся в Україну, обіймав посаду ген. секретаря фінансів у Генеральному секретаріаті Української Центральної Ради. 1918 виступив одним з ініціаторів і фундаторів УАН (нині Національна академія наук України), очолив її соціально-екон. відділення та Ін-т екон. кон’юнктури; з його ініціативи було створено демографічний та кооперативний ін-ти. Очолив також Укр. наук. т-во економістів, Центр. кооп. укр. к-т, став деканом юрид. ф-ту заснованого за його участю Укр. держ. ун-ту. Редагував ж. "Українська кооперація", багато друкувався в ньому та в ін. періодичних виданнях.

У січні 1919 був призначений радником укр. дипломатичної місії у Франції, однак дорогою до Парижа помер від серцевої хвороби; похований в Одесі.

У наук. доробку Т.-Б. — понад 100 опубл. праць, багато з яких витримали по кілька видань, у т. ч. зарубіжних. Уже в першій праці "Учение о предельной полезности благ как причине их ценности" (1890) Т.-Б. обґрунтував новаторську ідею синтезу класичної трудової теорії цінності й теорії граничної корисності, яка кореспондувалася з неокласичною моделлю ціноутворення А.Маршалла і відкривала можливість зіставлення витрат сусп. праці з її результатами. Всесвітнє визнання здобуло дослідження Т.-Б. "Промышленные кризисы..." (1894), в якому він першим у світі звернув увагу на диспропорцію між інвестиціями та заощадженнями, виявив невідповідність у темпах розвитку вир-ва капітальних благ і предметів споживання та визначив як гол. причину екон. циклів коливання темпів інвестування вир-ва засобів вир-ва. Ці ідеї стали основою формування загальновизнаного методологічного базису для більшості теорій екон. циклів, у т. ч. теорії ринкової кон’юнктури Дж.-М.Кейнса, теорії "довгих хвиль" М.Кондратьєва та ін. Широко відомим є дослідження Т.-Б. історії розвитку капіталізму в Рос. імперії — від кріпосної мануфактури 17 ст. до машинної індустрії кінця 19 ст. у фундаментальній праці "Русская фабрика..." (1898). Заперечуючи з марксистських позицій народницькі уявлення про можливість некапіталіст. розвитку Росії, він дійшов низки немарксистських висновків — про збереження на тлі концентрації та централізації вир-ва дрібних його форм у пром-сті й особливу їхню стійкість у сільс. госп-ві, про можливість самокоригування капіталізму і його життєздатність тощо. Це стало ще одним імпульсом до кардинального перегляду Т.-Б. соціально-екон. та політ. доктрин марксизму. В праці "Теоретические основы марксизма" (1905) вчений доводив неспроможність трудової теорії цінності й теорії додаткової цінності, теорії зниження середньої норми прибутку і побудованої на них усієї марксистської концепції краху капіталізму, а також обмеженості філософсько-соціологічних засад марксистського соціалізму. Праця сприяла подоланню впливу ненаук. елементів марксизму на теор. екон. думку в Росії та Україні. Високу оцінку здобула екон. спадщина Т.-Б. з історії й теорії соціалізму: "Очерки из новейшей истории политической экономии и социализма" (1903), "Современный социализм в своем историческом развитии" (1904), "Социализм как положительное учение" (1918) та ін. Т.-Б. обстоював еволюційний шлях соціально-екон. перетворень, активну роль у них свідомої діяльності людини, розвивав ідеї змішаної економіки та ін. Підручник "Основы политической экономии" (1909), де була узагальнена політико-екон. концепція Т.-Б., був визнаний одним з найкращих на той час у Росії та Україні. Т.-Б. — один з найвидатніших теоретиків кооп. руху в Сх. Європі. Він розробив детальну історію і теорію кооперації як одного з гарантів досягнення соціальної справедливості. Його осн. ідеї узагальнено у праці "Социальные основы кооперации" (1916). Вагомим внеском Т.-Б. в екон. науку стало прогнозування ним у праці "Бумажные деньги и металл" (1917) багатьох ідей сучасної монетарної економіки, зокрема заміни грошей на золотій основі паперовими і здійснення д-вою антициклічної та антиінфляційної монетарної політики.

1. Кондратьев Н.Д. Михаил Иванович Туган-Барановский: Биографическая справка. Пг., 1923
2. Його ж. Михаил Иванович Туган-Барановский. «Истоки: вопросы истории народного хозяйства и экономической мысли», 1990, вып. 2
3. Горкіна Л. Михайло Іванович Туган-Барановський: сторінки життя і творчості. «Економіка України», 1993, № 11
4. Її ж. М.І. Туган-Барановський в економічній теорії та історії. К., 2001
5. Птуха М.В. М.І. Туган-Барановський як економіст. «Історія народного господарства та економічної думки України: Міжвідомчий збірник наукових праць», 2002, вип. 33—34