ТУЛУБ Зінаїда Павлівна (28(16). 11.1890—26.09.1964) — письменниця, літературознавець, перекладач, педагог. Н. в м. Київ. Із родини інтелігентів — нащадків козац. роду. Дитинство провела у Брацлаві й Таганрозі (нині місто Ростовської обл., РФ), де служив батько. У Києві закінчила Ольгинську г-зію (1904—09) і слов’яно-рос. відділ історико-філол. ф-ту Вищих жін. курсів (1909—17). За дослідження "Погляди М.В. Гоголя на проблеми мистецтва в світлі західноєвропейських та російських філософських течій першої половини ХIХ ст." була залишена при Київ. ун-ті для підготовки до професури. Почала друкувати вірші 1910, пізніше перейшла на прозу (повісті "На перепутье", 1916, та "В порту", 1917—18). 1919—20 — лектор у частинах Червоної армії, пізніше — зав. літ. відділу Всеукраїнського фотокіноуправління, викладач рос. та укр. літератури в індустріальному ін-ті. Самотужки опанувала укр. мову. Із 1926 — на літ. роботі. Автор сценаріїв агітаційних фільмів; перекладала для моск. вид-в твори М.Коцюбинського, В.Стефаника та ін.; у ж. "Червоний шлях" публікувала переклади із французької. За допомогою П.Тичини отримала можливість працювати над істор. романом "Людолови". Верстку роману "Людолови", готову до друку, 1933 розсипали у вид-ві "Молодий більшовик" (Харків). За сприяння Максима Горького російськомовний варіант роману вийшов у Москві зимою 1934—35 і майже одночасно в Україні, здобувши славу. 1937 роман був представлений на Всесвітній виставці в Парижі (Франція), але невдовзі оголошений "шкідницьким". Через 2 місяці після одруження, 4 липня 1937 Т. була заарештована за приналежність до неіснуючої контрреволюц. орг-ції. 10-річне ув’язнення відбула в Ярославській тюрмі та на Колимі. 1947 вислана в Джамбульський р-н Алма-Атинської обл., де працювала шкільним бібліотекарем; із 1950 — у Кокчетавській обл. Казахської РСР. Після скасування вироку (23 червня 1956) оселилася в Києві, хвора і самотня; остаточно відредагувала текст "Людоловів", написала роман про заслання Т.Шевченка "В степу безкраїм за Уралом" (1964).

П. в м. Київ.

У вересні 2010 в м. Брацлав відкрито пам’ятник З.Тулуб.

Рукописи Т. зберігаються у відділі рукописів Ін-ту літератури НАН України. Її твори не раз перевидавалися укр. та рос. мовами; роман "В степу…" видано англ. мовою ("The Exile", 1988). Особові справи Т. зберігаються в Держ. архіві м. Києва (ф. 244, № 1347) та в ЦДАМЛМ (ф. № 126).

Бібліогр.: Зінаїда Павлівна Тулуб: Бібліографічний покажчик. К., 2012.

ГЕРАСИМОВА Галина ПетрівнаП.

1. Твори, т. 1—3. К., 1991—92
2. Людолови: Історичний роман, т. 1—2. К., 1957; 1958; 1965; Сімферополь, 1973; 1980; К., 1988; 1991; Хмельницький, 1994
3. Сагайдачный: Исторический роман. М., 1962
4. Сагайдачний: Історичний роман. Донецьк, 1990
5. В степу безкраїм за Уралом: Роман. К., 1964; 1970; 1984
6. В степи бескрайней за Уралом: Роман. М., 1978; 1986
7. Мучительно страдаю по литературной работе. «Радуга», 1991, № 5
8. Повість мого життя. Україна. «Наука і культура» (К.), 1991, вип. 25
9. Стихи моей молодости: Поэзия 1910—1917. К., 2009
10. Стихотворения 1910—1947 гг. К., 2010; Моя жизнь. К., 2012

1. Коваленко Б. Людолови (історичний роман З. Тулуб). «Комуніст», 1935, 23 серпня
2. Савченко Я. Шкідницький роман. «Літературна газета», 1937, 17 липня
3. Полонська-Василенко Н. Зінаїда Тулуб у моїх спогадах. «Нові дні», 1960, березень
4. Некролог. «ЛУ», 1964, 29 вересня
5. Антоненко-Давидович Б. Пам’яті Зінаїди Тулуб. Там само, 2 жовтня
6. Сиротюк М. Зінаїда Тулуб: Літературно-критичний нарис. К., 1968;
7. Костюк Г. Зустрічі й прощання: Спогади, кн. 1. Едмонтон, 1987
8. Дзюба І. Славетна епопея Зінаїди Тулуб. «Слово і час», 1990, № 11
9. Василенко В. «Я прошу пожаліти мою старість…»: До 110-ї річниці з дня народження письменниці З. Тулуб. «З архівів ВЧК—ГПУ—НКВД—КГБ», 2000, № 2—4
10. Жулинський М. Слово і доля. К., 2006
11. Жулковська О. У нас нема зерна неправди за собою, кн. 3. Тернопіль, 2010
12. Жарких М. Зінаїда Тулуб (http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/T/Tulub.html)