ТУТКОВСЬКИЙ Павло Аполлонович (01.03(17.02).1858—03.06.1930) — природознавець, основоположник укр. геологічної та географічної шкіл. Д-р географії, мінералогії та геогнозії (1911), професор (1914). Дійсний член УАН (із 1921 — ВУАН), Білорус. АН (1928). Н. в м. Липовець (нині місто Він. обл.). Освіту здобув на природничому відділенні фізико-мат. ф-ту Київ. ун-ту (1882). 1884—95 — консерватор у мінералогічному та геологічному кабінетах цього ун-ту. Із 1896 перейшов до пед. діяльності: спочатку — як шкільний викладач, а з 1904 — як інспектор та директор нар. шкіл Волинської губернії. 1911 в Московському університеті захистив докторську дис. (д-р географії). Того ж року Рада фізико-мат. ф-ту Казанського ун-ту присудила йому ступінь д-ра мінералогії і геогнозії. 1913 повернувся до Київ. ун-ту у статусі приват-доцента, із 1914 — професор. 1918—21 — голова природничої секції Українського наукового товариства в Києві. Один із засновників УАН та один із перших укр. академіків (1918), 1919—30 — голова фізико-мат. відділу УАН/ВУАН. 1924 організував та очолив н.-д. кафедру геології ВУАН (із 1926 — Укр. н.-д. геол. ін-т Наркомату освіти УСРР, із 1930 — у складі ВУАН, 1931 — об’єднаний з музеєм, а з 1934 — Ін-т геол. наук ВУАН) та 1927 — Геологічний музей УСРР. 1921—26 очолював Комісію з вивчення природних багатств України (нині Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України). Дійсний член багатьох наук. т-в (Київ. т-ва природознавців, Бельг. т-ва геології і палеонтології, Петерб. мінералогічного т-ва та ін.). Залишив значну наук. спадщину, присвячену висвітленню проблем геології, географії, палеонтології, мінералогії, петрографії, гідрогеології, геоморфології тощо. Детально вивчаючи переважно території Волині та Полісся, він зібрав багатий матеріал для вивчення палеографії третинного і четвертинного періодів, що дало можливість зробити висновок про особливість четвертинного періоду не тільки в Україні, але й у Європі. Багато часу присвятив вивченню стратиграфії та палеографії давніх відкладів, петрографії і мінералогії Укр. щита. Розробив класифікацію ландшафтів України, розвинув концепцію про материкове зледеніння, положення якої є основою сучасної льодовикової геології і геоморфології. Був прибічником водозабезпечення Києва та ін. міст України та Білорусі через буріння артезіанських свердловин. Зробив величезний внесок у розробку укр. наук. геол. термінології, був ініціатором створення словника укр. геол. термінології та бібліографічних покажчиків з геології, фізичної географії, картографії та гідрогеології.

П. у м. Київ, похований на Лук’янівському цвинтарі.

1. Ископаемые пустыни Северного полушария. М., 1910
2. Зональность ландшафтов и почв в Волынской губернии. В кн.: Труды общества исследователей Волыни, т. 2. Житомир, 1910
3. Природна районізація України. К., 1922
4. Словник геологічної термінології. К., 1923
5. Краєвиди України в зв’язку з природою та людністю. К., 1924
6. Загальне землезнавство. Х., 1927
7. До питань про вік поверхів лесу та похованих ґрунтів України. В кн.: Праці Українського науково-дослідного геологічного інституту, т. 4. К., 1931

1. Тутковський П. Автобіографія. К., 1929
2. Збірник пам’яті академіка Павла Аполлоновича Тутковського. К., 1932
3. Каптаренко-Чорноусова О.К. Академік Павло Аполлонович Тутковський. «Геологічний журнал», 1958, т. 18, вип. 1
4. Вклад академика П.А. Тутковского в изучение геологического строения земной коры Белоруссии. Минск, 1985
5. Оноприенко В.И. Павел Аполлонович Тутковский, 1858—1930: Геолог и географ. М., 1987
6. Онопрієнко В.І. Найкращий знавець неорганічної природи (з нагоди 150-річчя з дня народження академіка П.А. Тутковського). «Вісник Національної академії наук України», 2008, № 3