ТИЩЕНКО Микола Федорович (16(04).11.1893—23.07.1974) — історик, архівіст, педагог. Н. в с. Вельбівка (нині село Гадяцького р-ну Полтав. обл.). Походив із міщанської родини. Брав участь у вивченні архіву Саратовської губернської вченої архів. комісії (1915—16). Вільний слухач Київ. археол. ін-ту. Закінчив Київ. ун-т (1919). Від 1920 — професорський стипендіат при кафедрі рос. історії. Викладав географію в трудовій школі № 5 м. Київ (1920—24). Працював у комісії з упорядкування архіву Київ. контрольної палати (1922). Член комісії при Київ. губернському архіві (1922), наук. секретар архіву (1923). Учений-архівіст, в. о. завідувача, старший наук. співробітник Центр. архіву давніх актів (1924—32). Брав участь у систематизації та каталогізації фондів Київ. губернської канцелярії (1924—25), а також у підготовці низки видань ВУАН. Учасник 1-го (8—13 травня 1926) та 2-го (29 листопада — 4 грудня 1931) Всеукраїнських з’їздів архів. працівників. Дійсний член, член президії Історичного товариства Нестора-літописця та наук. співробітник Комісії ВУАН для виучування історії західньорус. та укр. права (від 1925). Співробітник час. "Архівна справа" . Член Комісії ВУАН для вивчення соціально-екон. історії України 17—18 ст., Археогр. комісії ВУАН, Історично-геогр. комісії ВУАН (від 1930) та Правописної бригади Археогр. комісії ВУАН (від 1931).

Заарештований органами Державного політичного управління УСРР (1933) за звинуваченням в укр. націоналізмі, проте за кілька тижнів був звільнений. Працював наук. співробітником Всеукр. ін-ту зерна (1932—33), пізніше — учителем географії в середній школі. Із початком Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 у складі робітн. батальйону опинився на радянсько-нім. фронті. У жовтні 1941 потрапив у оточення та був захоплений у полон поблизу м. Вязьма (нині місто Смоленської обл., РФ). Перебував у таборах для військовополонених. Після звільнення у березні 1943 працював як наук. працівник у Гол. істор. архіві в м. Київ, а після евакуації з Києва до Кам’янця-Подільського — як зав. відділу дореволюц. фондів (1943—44). Заховав кілька ящиків цінних документів та актових книг від вивезення до Німеччини. Викладав географію в пед. уч-щі Кам’янця-Подільського (1944—48). Засуджений за пособництво гітлерівцям (1948). Відбував покарання в особливому таборі № 4 в Карагандинській обл. Казахської РСР (1948—55). Звільнений достроково через хворобу. Від 1956 і на поч. 1960-х рр. працював черговим у Кам’янець-Подільському індустріальному технікумі.

Автор праць з історії Лівобережної України 18 ст., оглядів архів. фондів.

Реабілітований 1962.

П. у м. Кам’янець-Подільський.

ЯСЬ Олексій Васильович.

1. Боротьба київських козаків з магістратом за право шинкувати горілкою. В кн.: Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права, вип. 2. К., 1926
2. Гуральне право та право шинкувати горілкою в Лівобережній Україні до кінця XVIII в. Там само, вип. 3. К., 1927
3. Нариси історії торгівлі Лівобережної України з Кримом у XVIII ст. В кн.: Історико-географічний збірник, т. 2. К., 1928
4. Шовківництво в Києві та на Київщині в XVIII та першій половині ХIХ ст. Там само
5. З історії торгівлі книжками у XVIII ст. «Україна», 1929, № 35 (липень—серпень)
6. Фонди установ Київщини XVIII віку. В кн.: Центральний архів стародавніх актів у Києві: Збірник статей. К., 1929
7. Форпости, митниці та карантини на західному пограниччю, в зв’язку з зовнішньою торгівлею України в XVIII в. В кн.: Історико-географічний збірник, т. 4. К., 1931
8. Про участь Лівобережної України в зовнішній торгівлі Росії у XVIII ст. «УІЖ», 1963, № 6

1. Полонська-Василенко Н. Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків. В кн.: Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою. Париж—Чикаго, 1962
2. Українські архівісти: Біобібліографічний довідник, вип. 1. К., 1999
3. Слободянюк П. Трагічна доля архівіста М.Ф. Тищенка. В кн.: Студії з архівної справи та документознавства, т. 12. К., 2004