Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ЖУЧЕНКО (Жук) Федір Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhuchenko_F (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖУЧЕНКО (Жук) Федір Іванович – (р.н. невід. – 1709) – військ. і політ. діяч, полтав. полковник. Належав до козац.-старшинського роду Жученків (див. Жученки та Жуковські). Перша документальна згадка про Ж. міститься у "Реєстрі всього Війська Запорозького" 1649, де він записаний козаком полтав. полкової сотні. 1658–59 брав активну участь в антигетьман. заколоті полтав. полк. М.Пушкаря. В лип. 1659 обраний полтав. козаками на полковництво. На чолі полку брав участь у воєн. кампанії Ю.Хмельницького 1660, підтримав дії останнього, спрямовані на замирення з польс. королем Яном II Казимиром Ваза (див. Чуднівський договір 1660). На відміну від решти лівобереж. полковників, Ж. восени 1660 – навесні 1661 не визнав влади рос. царя Олексія Михайловича, в квіт. 1661 відмовився від участі в обранні Я.Сомка гетьманом Лівобережної України й залишався надалі під зверхністю Ю.Хмельницького. Після того, як його наприкінці квіт. – поч. трав. 1661 усунули з полковництва, Ж. виклопотав у бєлгородського воєводи кн. Г.Ромодановського вибачення всіх своїх "провин" перед царем і повернувся до Полтави. В трав. 1670 знову обраний полтав. полковником. Улітку 1672 у м-ку Нові Санжари (нині с-ще міськ. типу Полтав. обл.) він заарештував і відправив до м. Батурин І.Сірка, який претендував на гетьман. булаву після повалення Д.Многогрішного. Як прибічник останнього, Ж. в 2-й пол. 1672 втратив полковництво. Брав участь в обороні Чигирина (див. Російсько-турецька війна 1676–1681), був поранений. Протягом 1679–81 кілька разів обирався ненадовго полтав. полковником. У черговий раз був обраний полковником на Коломацькій раді 1687 (див. Коломацькі статті 1687) і протримався на цій посаді до 1691 (за ін. даними – 1692). Відзначився під час Кримських походів 1687 і 1689. Супроводжував І.Мазепу в поїздці до Москви 1689. Після остаточного усунення з полковництва зберігав вплив на держ. життя Гетьманщини, в т. ч. через своїх зятів – генерального писаря, згодом – генерального суддю, В.Кочубея та полтав. полковника І.Іскру.

Дж.: Письмо Орлика к Стефану Яворскому. "Основа", 1862, № 10; Акты, относящиеся к истории Южно-Западной России, т. 4, 5, 7, 9. СПб., 1863–1877; Письма Лазаря Барановича. Чертков, 1865.