Бібліографічне посилання: Томазов В.В. ЖУЧЕНКИ ТА ЖУКОВСЬКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhuchenky_ta_Zhukovski (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖУЧЕНКИ ТА ЖУКОВСЬКІ – козац.-старшинські, згодом дворянські роди єдиного походження. Засновником родів був Іван Жук, який жив у 1-й пол. 17 ст. Його дочка, Олександра Іванівна, була ігуменею Будищенського жіночого монастиря (1679), син, Федір Іванович, полтав. полковником (див. Ф.Жученко), одна з дочок останнього, Любов Федорівна, стала дружиною генерального судді В.Кочубея – активною учасницею змови проти гетьмана І.Мазепи, друга дочка (ім'я невідоме) була дружиною полтав. полковника І.Іскри, страченого разом з В.Кочубеєм за донос на І.Мазепу. Нащадком роду по чол. лінії був племінник полтав. полковника, Петро Тимофійович – полтав. полковий сотник (1676–77) та наказний полковник (1676), сотник сорочинський (1715–19).

Гілка роду, що взяла початок від старшого онука Петра Тимофійовича, священика Григорія Яковича, стала зватися Жуковськими, а та, що походила від молодшого, значкового товариша Кирила Яковича (бл. 1743 – р.с. невід.), зберегла прізв. Жученко.

До гілки Жуковських належали держ. діячі Російської імперії – брати Микола Васильович (1793–1852) – оренбурзький (1832–35), волин. (1835–37), калузький (1837–43), санкт-петерб. (1843–46) цивільний губернатор, таємний радник (1843), сенатор (1846) – і Григорій Васильович (1800–80) – ген.-лейтенант, таврійський губернатор (1870–72), сенатор (1872).

Роди внесено до 2-ї та 6-ї ч. Родовідних книг Полтав., Оренбурзької і 6-ї ч. Родовідної книги Тамбовської губ.

Існують також роди Жуків і Жуковських зовсім ін. походження.