Бібліографічне посилання: Осташко Т.С. ЖУКОВСЬКИЙ Олександр Тимофійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhukovsky_O (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖУКОВСЬКИЙ Олександр Тимофійович (1884 – р.с. невід.) – військ. та політ. діяч. Н. в с. Йозифівка Подільської губ. 1917 – полковник рос. армії. Делегат 1-го і 2-го Всеукр. військ. з'їздів, чл. Української Центральної Ради і Генерального військового комітету. Належав до Української партії соціалістів-революціонерів (центр. течія), один із провідників партії. Від 29 січ. 1918 – в.о. військ. міністра Української Народної Республіки, з 9 березня 1918 – міністр мор. справ УНР, од 22 берез. 1918 – військ. міністр УНР. Автор законопроектів з орг-ції укр. регулярної армії. 29 квіт. 1918 заарештований нім. військ. владою за підозрою у причетності до викрадення банкіра Ю.Доброго, засуджений до 2-річного ув'язнення.

За Директорії УНР – командир Окремого кордонного корпусу, нач. залоги в Кам'янці-Подільському. Брав участь у створенні Комітету охорони республіки, одним із завдань якого було спрямувати УНР на шлях співпраці з рад. владою. 13 верес. 1919 при-значений ревізором військ. місій УНР у Празі, Берліні, Відні. В лют. 1920 репрезентував УПСР на конгресі Бернського Інтернаціоналу в Женеві. В серп. 1921 вів переговори з урядом УСРР про повернення віденської групи УПСР в Україну. За деякими даними, 1922 здійснив цей намір. Подальша доля невідома.