Бібліографічне посилання: Макар Ю.І. ЖУПА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhupa (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖУПА – 1) назва родів і племен у пд. слов'ян за доби раннього середньовіччя. Здогадно, термін "жупа" запозичений слов'янами в Аварському каганаті (див. Авари); 2) назва південнослов'ян. адм.-тер. одиниць. На чолі Ж. стояв жупан, який здійснював усю повноту влади. Його помічник – піджупан – виконував адм.-госп. функції; 3) назва угор. адм.-тер. одиниці – комітату. В Закарпатській Україні, захопленій угорцями, перші Ж. виникли ще на поч. 13 ст. (Уж – центр Ужгород; Берег – центр Берегове; Угоча – центр Севлюш, нині м. Виноградів). Крім названих, українці в Угорщині проживали ще в жупах Спиш, Земплин, Шариш, Мараморош. Ж. проіснували до новітніх часів: у Хорватії – до 1918, в Угорщині – до 1919, Чехословаччині – до 1928; 4) назва копальні солі та солеварні в середньовічній Польщі. Соляними жупами управляли жупники, які виконували адм., суд. та госп. функції. Вони призначалися королем як урядовці або отримували Ж. соляні в оренду. Надходження коштів від соляних Ж. були одним із найважливіших джерел прибутків короля. Відомі Ж. соляні: краківські – Величка, Бохня, які й досі є діючими підпр-вами, та рус. (укр.) – в околицях міст Перемишль (нині м. Пшемисль, Польща), Стара Сіль, Дрогобич і Долина.