Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. ЖИТЕЦЬКИЙ Іродіон Олексійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhytecky_I (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖИТЕЦЬКИЙ Іродіон Олексійович (20(08).04.1851–1913) – етнограф, педагог, громад. діяч. Двоюрідний брат П.Житецького, двоюрідний дядько Г.Житецького. Н. в с. Залінійне (нині село Зачепилівського р-ну Харків. обл.) в родині священика. Навч. в Полтав. духовному уч-щі, Полтав. духовній семінарії. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1875). Викладав у Глухівському учительському інституті. Відмовившись від переведення до м. Уральськ (нині місто в Казахстані), став студентом мед. ф-ту Київ. ун-ту. Належав до Київ. громади (див. Громади). 1878 за участь у студентських заворушеннях виключений з ун-ту. Під псевд. "Ткаченко" опублікував нелегальну кн. "Мартовское движение студентов Киевского университета 1878 г.". 1879–82 за вироком суду перебував на засланні в Яранську В'ятської губ. (нині місто Кіровської обл., РФ), від трав. 1882 до 1885 – у м. Царев Астраханської губ. (нині село Волгоградської обл., РФ). Служив у Астрахані (нині місто в РФ) в Гол. калмицькому управлінні, описував його істор. архів, брав участь у наук. експедиції; 1885–92 – у казенній палаті м.Владимир (нині місто в РФ); з 1893 – у залізничному відомстві в м. Санкт-Петербург. Від 1908 – на пенсії. Друкувався в "Киевской старине" та ін. вид. Гол. праці Ж. присвячені етнографії астраханських калмиків. Отримав срібну медаль Т-ва любителів природознавства, антропології та етнографії.

П. у м. Гатчина (нині місто Ленінградської обл., РФ).