Бібліографічне посилання: Білокінь С.І. "ЖИВА ЦЕРКВА" [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Zhyva_cerkva (останній перегляд: 18.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

"ЖИВА ЦЕРКВА" (ін. назви – Синодальна церква, Обновленська церква) – одна з церк. орг-цій у СРСР. Як церк. структура, альтернативна до моск. патріарха Тихона, була створена в трав. 1922 (з ініціативи та за сприяння ДПУ РСФРР) у м. Москва. Фундаторами "Ж.ц." були протоієрей О.Введенський, єпископи Антонін (Грановський) та Леонід (Скобеєв). В Україні "Ж.ц." заснована 25 жовт. 1923 на обновленському (див. Обновленство) соборі в Харкові, де було проголошено утворення нової церкви на чолі з харків. митрополитом Пименом (Пєговим), який мав зв'язки з Державним політичним управлінням УСРР ще під час свого перебування правлячим єпископом на Поділлі. З ДПУ співпрацювали й ін. керівники "Ж.ц." – архієпископ Донец. Андрій, протоієрей Б.Дикарєв (секретар Синоду) та ін. ДПУ надавало "Ж.ц." щомісячну допомогу й оплачувало окремі її заходи. На Всеукр. помісному соборі обновленців (трав. 1925) проголошено автокефалію цієї церкви, затверджену Всесоюзним собором обновленців (жовт. 1925). Періодом найбільшого піднесення обновленського руху в Україні були 1925–26 (у січ. 1926 "Ж.ц." налічувала 3500 парафій). На поч. 1926 "Ж.ц." одержала підтримку константиноп. патріарха Василія III, а через моск. Священний Синод – і єрусалимського патріарха Даміана. На 3-му Соборі "Ж.ц." (трав. 1928), на якому був присутній представник Константинопольського патріархату архімандрит Василій (Димопуло) і було затверджено статут церкви, було прийнято також спец. постанову "Про липківщину", що засуджувала Українську автокефальну православну церкву і ставила завданням її ліквідацію. Після досягнення угоди з митрополитом Сергієм (Страгородським) про політ. лояльність РПЦ до рад. влади (див. Декларація митрополита Сергія 1927) інтерес до "Ж.ц." згас. Чимало єпископів і священиків "Ж.ц." зазнали репресій. 1943 покаяння перед патріархом Сергієм приніс обновленський єпископ Ювеналій (Машковський), і це стало завершенням історії "Ж.ц." в Україні.