Бібліографічне посилання: Вергунов В.А.
САЗАНОВ Віктор Іванович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=sazanov_viktor_ivanovych (останній перегляд: 18.03.2022)
САЗАНОВ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
САЗАНОВ Віктор Іванович (1879—1967) — учений у галузі агрохімії, землеробства, селекції рослин та методики дослідництва в агрохімії, один з організаторів с.-г. дослідної справи України. Д-р с.-г. н., професор. 1901 закінчив Моск. с.-г. ін-т, одержавши диплом зі званням ученого-агронома. Наук. роботою почав займатися 1901, організувавши в м. Твер (нині місто в РФ) хімічну лабораторію для вивчення місц. ґрунтів. 1903—04 — агрохімік Київ. лабораторії "Мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків", керованої проф. С.Франкфуртом. Упродовж 1904—08 С. працював на Іванівській с.-г. дослідній станції (Харківська губернія), керував агрохімічною лабораторією. Проводив дослідження з підвищення родючості ґрунтів, процесів нітрифікації та денітрифікації чорноземів. 1908—10 — асистент проф. Д.Прянішникова в Моск. с.-г. ін.-ті. Із 1910 відродив роботу Сум. с.-г. дослідної станції, працюючи її директором до 1920. Як фахівця дослідної справи його запросили на посаду директора Полтав. с.-г. дослідної станції. На Сумській і Полтавській дослідних станціях С. вивчав питання обробітку ґрунту, добрив, зайнятих парів, елементів сівозміни, вирощування пожнивних і підсівних к-р, цукрового буряку, багаторічних трав. Результати дослідів склали основу Всеукр. програми з питань складання й вивчення сівозмін. 1923—25 керував Красноградською дослідною станцією. Професор Полтавського агрокооп. технікуму, брав участь в організації Полтав. с.-г. політехнікуму. 1925—29 — викладач, професор, перший завідувач та керівник агрономічного відділення "Селекції дослідної справи". 1929 С. запрошений акад. М.Вавиловим до Всесоюзного ін-ту рослинництва (Ленінград; нині м. Санкт-Петербург), де очолював Бюро агротехніки, займався питаннями сортовипробування. Репресований 1931. Покарання відбував у таборах НКВС у Казахстані. 1935—40 — науковий керівник Карагандинської селекційної станції. 1940—63 — зав. кафедри рослинництва, а згодом — селекції та насінництва Куйбишевського с.-г. ін-ту, проводив дослідну роботу; в останні роки життя — професор-консультант. Підготував більше 10-ти кандидатів та д-рів наук. С. — автор понад 160 наук. праць, серед них: "Цукровий і кормовий буряк" (1929), "Озимая рожь" (1948), "За высокий урожай подсолнечника и проса" (1951), "Сельскохозяйственное опытное дело в растениеводстве и его методика" (1962). Постановою Полтав. губернського виконкому 1925 С. визнано Героєм Праці. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Похований у Самарській обл., РФ. |