 Бібліографічне посилання: Гейко А.В.
СКІФСЬКА СТЕПОВА КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=skifska_stepova_kultura (останній перегляд: 18.03.2022)
СКІФСЬКА СТЕПОВА КУЛЬТУРА
СКІФСЬКА СТЕПОВА КУЛЬТУРА. Осн. типом госп-ва С. було скотарство. Це визначало гол. аспекти їхньої кочівницької к-ри, яка відома насамперед за похованнями в курганах рядових, заможних С., а також знаті та царів. Т. зв. царські кургани вражали своїми розмірами (висота деяких сягала 20 м) і різноманітністю та багатством поховального інвентарю. Для всіх племен — як степових, так і лісостепових — була характерна "тріада": зброя, кінське спорядження, "звіриний стиль". У похованнях найбідніших С. чол. статі археологи знаходять стріли, глиняний або дерев’яний посуд, у могилах жінок — дрібні прикраси із бронзи, намисто зі скла та пасти. У багатих похованнях виявляють престижні речі: різноманітні види зброї, захисний обладунок, коштовні ювелірні вироби, бронз. казани. У могилах знаті, окрім цього, трапляються скелети забитих коней і рабів, вишукані імпортні витвори мист-ва з дорогоцінних металів. Лук (довжиною 60—70 см) зі стрілами був осн. видом озброєння С. Найбільшу кількість серед знахідок становлять наконечники дволопасних (ранніх), трилопасних та трьохгранних стріл, які виготовлялися найчастіше із бронзи, рідше — із заліза та кістки. Луки складалися з дерев’яних деталей та кори, кістки, сухожиль тварин. С. мали не лише сагайдаки для стріл, а й горити, в яких носили стріли та лук. Популярною зброєю були списи, середня довжина яких сягала 1,7—2,2 м. Зброєю для метання служили дротики, а для ближнього бою — мечі, кинджали, які носили в дерев’яних піхвах, обтягнутих шкірою. Рідше в похованнях скіф. воїнів трапляються бойові сокири та ножі, клевці, пращові камені. До захисного обладунку належали шоломи, панцирі, опліччя, бойові пояси. Усі вони складалися зі шкіряної основи, на яку були нашиті металеві пластини. У такий спосіб С. могли виготовляти щити, штани, захист для гомілок. Використовувалися й античні поножі та шоломи. Величезне значення в житті кочівників мав кінь, який був другом, соратником, предметом гордості. Тому збрую коня прагнули оздобити. Орнаментувалися деталі кінських вуздечок: налобники, наносники, нащічники, пронизки, пряжки, ворворки, псалії. У похованнях знаходять залишки чотири- та шестиколісних возів із критим повстю або шкірами верхом, що запрягалися волами. Окремою категорією знахідок є посуд для приготування та вживання м’ясних страв: казани, казанки, а також залізні гачки та щипці, якими витягали м’ясо із казанів, жаровні, тарелі, таці, дерев’яні чаші. Для зберігання та пиття вина С. використовували античні амфори, черпаки, ситечка, кіліки, канфари, сітули, глеки, ойнохої. На межі 5 і 4 ст. до н. е. у С. з’явилося землеробство, яке відігравало допоміжну роль. Існували й домашні промисли та ремесла: обробка шкіри, хутра, вовни, кістки, рогу, дерева, каменю, а також гончарство, плетіння, прядіння і ткацтво. Про існування у С. ковальства свідчать виявлені на Кам’янському городищі відповідні знаряддя: молот, молотки, кліщі, зубила, пробійники, терпуг (напилок). Мист-во С. є одним з яскравих і самобутніх явищ кочівницької к-ри. У т. зв. звіриному стилі декорувалася зброя, зокрема обкладки сагайдаків, горитів та піхов, бляхи на панцирах, руків’я мечів; а також деталі кінської вуздечки; бляшки; ритуальний посуд, костюм, прикраси, ручки дзеркал. Трапляються зображення фігур звірів (оленя, лося, козла, барана, кабана, коня), хижих птахів та фантастичних тварин (грифона, грифо-барана). Нерідко відтворювали не всю тварину, а лише очі, кігті, лапи, ноги, розкриту пащу. Відомі сцени "терзання" орлом або звіром-хижаком травоїдних тварин. Ці оздоби мали сакрально-магічне призначення. Зображення виконувалося із золота, срібла, бронзи, заліза, кістки за допомогою кування, чеканки, лиття, тиснення або різьблення. Золоті тиснені бляшки-пластинки із зображенням рослин і тварин нашивали на одяг, головний убір, взуття. Велику роль у чол. та жін. одязі відводили прикрасам: шийним обручам, браслетам, підвіскам, сережкам. Характерним атрибутом жін. поховань є бронз. дзеркала. С. встановлювали на курганах кам’яні скульптури, більшість з яких являли собою воїна в шоломі, із поясом, зі зброєю (мечем, бойовою сокирою, луком у гориті), із ритоном або нагайкою в руках. У житті кочовиків велике значення мала торгівля. Очевидно, грец. майстерні виробляли частину своєї продукції на експорт у Скіфію, маючи персональні замовлення від скіф. верхівки. У Степ потрапляли вино, оливкова олія, глиняний та металевий посуд, прикраси, дзеркала, шоломи, поножі тощо. Шедеврами саме антич. ювелірів є пектораль із Товстої могили, гребінь із кургану Солоха, обкладки горитів, посуд, знайдені в багатих скіф. похованнях. Культура лісостепових племен скіфського часу має багато спільного з к-рою С.-кочовиків (зброя, кінське спорядження, використання в оздобленні "звіриного стилю"). Лісостепові племена залишили численні городища та селища. Площа найбільших городищ, укріплених валами із землі та дерев’яними конструкціями, а також ровами, сягає більше 4000 га (Більське), 2000 га (Велике Ходосівське), 500 га (Трахтемирівське), 200 га (Мотронинське). Неподалік були розташов. курганні та ґрунтові могильники. У великих могильниках налічувалося кількасот насипів. Землеробство та скотарство були осн. галузями госп-ва лісостепового населення, займалося воно й ремеслами: вир-вом й обробкою заліза, бронзоливарництвом, ювелірною справою. Побутували також промисли (декотрі з яких поступово переростали в ремесла): обробка шкіри, кістки, каменю, дерева, гончарство, плетіння, прядіння, ткацтво. Більшість із них перебували на вищому рівні розвитку, ніж у кочовиків. Більське городище було одним із гол. центрів металургії та обробки металів. На ньому розкопано залишки бронзоливарних, гончарних та косторізних майстерень. Окрім Більського, гончарні печі виявлені на Книшівському, Полковомикитівському городищах, у селищі Липовий Гай. Серед предметів матеріальної к-ри лісостепових племен найбільш поширеною групою знахідок є фрагментовані та цілі глиняні вироби, зокрема посуд: горщики, миски, корчаги, глеки, кухлі, черпаки, цідилки, світильники та ін. Давні майстри декорували їх ритованими лініями, проколюванням, пальцьовими вдавленнями, наліпленими валиками тощо. Гончарі використовували лискування, чорніння, а ритовані лінії могли заповнювати білою, рідше — червоною пастами. Якість посуду та його багатий асортимент вигідно відрізняються від кераміки степових племен. Виготовляли глиняні вироби, пов’язані із ткацтвом (прясельця, важки) та бронзоливарництвом (тиглі, лячки). До речей ритуального призначення належать мініатюрні посудинки, "хлібці", моделі зерен злакових та бобових к-р. На поселеннях часто знаходять антропоморфні та зооморфні статуетки із глини, а також фігурки фантастичних істот, зображення культових предметів. Можливо, статуетки використовували не тільки як атрибути культу, а і як дитячі іграшки. Для реліг. церемоній будувалися глиняні жертовники та спец. будівлі. Знаряддя праці — друга група за кількістю знахідок. Із заліза робили ножі, сокири, теслоподібні знаряддя, шила, пилки, голки, мотики, долота, стамески, терпуги, різці, свердла, зубила, кліщі, пробійники, серпи, коси та ін. На пам’ятках трапляються кістяні проколки, лощила, струги, тупики, наконечники стріл та мотик, ручки до знарядь праці. Кам’яні зернотерки, розтиральники призначалися для переробки зерна. Виявлені кам’яні наковальні, молоти, точила, тарелі, пемза для полірування виробів із кості, ливарні форми. Як і в Степу, у лісостепового населення були бронз. казани, дзеркала, навершя. Уже в 7 ст. до н. е. тут поширилися вироби, оформлені у "звіриному стилі": зброя, кінська збруя, предмети побуту, прикраси. Хоча озброєння мало дуже багато спільних рис зі скіфським, але деякі його види, напр. бойові сокири, у Лісостепу набули більшого поширення. Захисний обладунок (панцирі, бойові пояси, а то й щити та шоломи) складався з нашитих на шкіру залізних та бронз. пластин, а в Посуллі знайдено щит, зроблений із кістяних пластин. Під час розкопок виявлено велику кількість прикрас: намиста (із напівдорогоцінних каменів, скла, пасти, металів, підвісок із каменю, черепашок молюсків, кісток, зубів та ікол тварин), шпильки, сережки, скроневі кільця, браслети, у т. ч. для ніг (Посулля). Відомі гривни, зрідка — персні. Ювелірні вироби виготовлялися не тільки із бронзи, а й із золота та срібла. Була поширена також золота пластинчаста аплікація, здійснена штампуванням або тисненням, яка нашивалася на одяг, головні убори, взуття. У багатих похованнях знайдені головні убори, прикрашені прикріпленими в кілька рядів бляшками або стрічками з тисненим орнаментом. Теракотовий, чорнолаковий, чорнофігурний посуд грец. вир-ва проникав до лісостепових племен уже з кінця 7—6 ст. до н. е. У похованнях та на поселеннях знаходять амфори, кіліки, канфари, лекани, лекіфи, скіфоси, мисочки, часто зі слідами ремонту. Зустрічаються привізні металеві посудини (ритони, таці, кубки, глеки тощо) та ювелірні вироби з дорогоцінних металів. Вони набули найбільшого поширення в 6—5 ст. до н. е. Незважаючи на локальні особливості, можна говорити про значну уніфікацію матеріальної к-ри лісостепових племен у 5—4 ст. до н. е. |
