СОСЕНКО Модест Данилович (23(11).04.1875—04.02.1920) — маляр, майстер реліг. та світського монументального і станкового малярства, портретист, пейзажист, ілюстратор. Належав до митців, які здобули освіту й утвердилися при сприянні митрополита А.Шептицького. Н. в с. Пороги (нині село Богородчанського р-ну Івано-Франк. обл.) в сім’ї священика. Навч. в Краківській академії мист-в (1896—1900), Мюнхенській академії (1901—02), Нац. школі мист-в у Парижі (Франція; 1902—05). Від 1906 жив у Львові. 1907—14 — другий зберігач Церковного (від 1911 — Національного) музею у Львові. Працюючи в музеї, копіював ілюстрації та орнаментику рукописних книг для видання "Прикраси рукописів Галицької України XV—XVI віків" (Львів, 1923). Багато подорожував — Далмація, Італія, Палестина, Єгипет, Франція, Німеччина, підросійська Україна. 1916—18 перебував у австрійс. армії на фронті.

Дебютував на київсько-львів. виставці укр. малярів та нар. мист-ва у Львові в січні 1905. На початках мистецької кар’єри працював, насамперед, у жанрі пейзажу, згодом гол. напрямом діяльності стало монументальне і станкове реліг. малярство, яке надало творчості С. чималого розголосу й вивело його на одну з перших позицій тогочасного укр. мистецького життя західноукр. земель. Один із перших серед західноукр. малярів розробляв й утверджував національно зорієнтований стиль реліг. малярства 20 ст. У творчій практиці відкликався до зразків 17 ст., поєднуючи їх з актуальними тоді декоративними пошуками сецесії. Особливо плідно працював у монументальному малярстві, виконавши монументальне малярство та ікони щонайменше 11-ти церков: розписи та іконостас церкви Святої великомучениці Параскеви в Пужниках (нині село Тлумацького р-ну Івано-Франк. обл.; 1906—07, втрачені), Воскресенської церкви в Тлумачі, Воскресенської церкви в Печеніжині (1907—08, знищені), церкви Архангела Михаїла в Підберізцях (нині село Пустомитівського р-ну Львів. обл.; 1908—09), церкви Святого Миколая в Золочеві (1911—13), церкви Воскресіння Христового у Рикові (нині с. Поляни Золочівського р-ну Львів. обл.), Успенської церкви у Славську (нині смт Славське Сколівського р-ну Львів. обл.; 1909, за участю Ю.Буцманюка), актової та концертної зал Вищого муз. ін-ту ім. М.Лисенка у Львові (1913), церкви Архангела Михаїла в Більчі-Золотому (нині село Борщівського р-ну Терноп. обл.; 1912, знищені), проект іконостаса Успенської церкви у Львові (1910), іконостас василіянської Онуфріївської церкви у Львові (1902—08). Пейзажне, портретне та жанрове малярство С. відоме мало, поза колекцією Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького все ще не зібране й не систематизоване.

Наприкінці життя хворів, доживав віку в митрополичій резиденції при Юра соборі у Львові.

П. у м. Львів, похований на Янівському цвинтарі.

За заповітом уся спадщина С. перейшла до Нац. музею у Львові.

1. Голубець М. Спадщина Модеста Сосенка. «Українська думка», 1920, ч. 13
2. Свєнціцький І. Модест Сосенко: Збірна вистава: Каталог. Львів, 1920
3. Його ж. Памяти Модеста Сосенка. «Нова Рада», 1920, ч. 31
4. Його ж. Модест Сосенко. Прага, 1927
5. Волошин Л. Модест Сосенко — митець українського модерну (роки студій: Краків, Мюнхен, Париж). «ЗНТШ», 2004, т. 248
6. Семчишин-Гузнер О. Модест Сосенко: Перші роки творчості на Батьківщині. В кн.: Літопис Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького, № 7 (12). Львів, 2010
7. Її ж. Про взаємини Модеста Сосенка з митрополитом Андреєм Шептицьким: Копіювання давніх пам’яток. Там само, № 8 (13). Львів, 2011