СПАСЬКИЙ СОБОР у Чернігові, Спасо-Преображенський собор — один із двох (другий — Софійський собор у Києві) найдавніших збережених давньорус. мурованих храмів.

Закладений у Чернігові, у центрі дитинця, кн. Мстиславом Володимировичем. На момент смерті фундатора (1036) стіни храму сягали висоти бл. 4 м. Споруду завершили не пізніше серед. 11 ст. Від часу заснування Черніг. єпархії і до 1919 храм був її кафедральним собором. Тут ховали князів (Мстислава Володимировича, Святослава Ярославича, Ігоря Ольговича та ін.) і церк. ієрархів (митрополита Константина I, Лазаря Барановича та ін.).

Давня будівля майже цілком збереглася до нашого часу. Це тринефний, триапсидний чотиристовпний хрещато-баневий храм із нартексом і розвинутою вівтарною частиною, увінчаний 5-ма верхами. Над нартексом розміщено хори, які спираються на склепіння; над бічними нефами також були хори, які спиралися на дерев’яні балки. Особливістю собору є двоярусні аркади, вмуровані між стовпами середохрестя попід північною та південною підпружними арками. Це надає внутр. просторові собору базилікального характеру. Собор муровано у змішаній техніці (із каміння і цегли-плінфи). Окремі конструктивні елементи та деталі виконані з овруцького рожевого шиферу (карнізи, парапети хорів) та візант. білого мармуру (колони в нижньому ярусі аркад). Давня підлога була вкрита шиферними плитами з мозаїчною інкрустацією. Фасади декоровано напівколонками, нішами, цегляними візерунками. Від давніх фресок збереглися лише незначні фрагменти.

Собор був оточений прибудовами, з яких збереглася лише одна — кругла башта, в котрій розміщено сходи для підйому на хори (прилягає з півночі до нартексу). Ін. прибудови виявлено розкопками — це розміщений симетрично до сходової башти прямокутний у плані невеличкий двоповерховий храм (який на рівні 2-го поверху з’єднувався з хорами), а також дві каплиці біля сх. рогів і притвор перед зх. входом.

Аналіз арх-ри собору (О.Комеч) вказує на те, що його будували майстри з Константинополя; своєрідність пам’ятки зумовлена вимогами замовника (у першу чергу — наявність великих хорів).

С.с. функціонував і після монголо-татарської навали. У 16—17 ст. проводилися його ремонти, після відновлювальних робіт 1675 (коштом черніг. полк. В.Дуніна-Борковського; див. Дуніни-Борковські) храм отримав бароковий декор. С.с. сильно постраждав від пожежі 1750. Наприкінці 18 ст. надбудували сходову башту й побудували симетричну їй другу башту (на місці зруйнованої давньої прибудови). Тоді ж змінили форми бань, а башти отримали шпилеподібні конічні верхи. 1795—98 виготовлено існуючий іконостас. 1818 перед входами прибудовано тамбури. 1820 виконано розписи інтер’єру, при цьому частково було записано фрески 11 ст.

С.с. діяв до 1926 і 1942—61. Із 1967 — у складі Черніг. архітектурно-істор. заповідника (нині нац. архітектурно-істор. заповідник "Чернігів стародавній"). Наприкінці 1980-х рр. захоплений громадою УПЦ (МП).

ВОРТМАН Дмитро Якович

1. Макаренко М. Бiля Чернігiвського Спаса. В кн.: Чернігiв i пiвнiчне Лівобережжя. K., 1928
2. Моргілевський І. Спасо-Преображенський собор у Чернігові за новими дослідженнями. Там само
3. Макаренко М. Чернігiвський Спас. В кн.: Археологiчнi дослiди року 1923. К., 1929
4. Холостенко Н.В. Открытие в Чернигове. «Декоративное искусство СССР», 1967, № 5
5. Його ж. Мощеница Спаса черниговского. В кн.: Культура средневековой Руси. Л., 1974
6. Комеч А.И. Спасо-Преображенский собор в Чернигове. В кн.: Древнерусское искусство: Зарубежные связи. М., 1975
7. Раппопорт П.А. Русская архитектура Х— ХIII вв.: Каталог памятников. Л., 1982
8. Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х — начала XII в.: Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. М., 1987 (http://architecture.artyx.ru/books/item/f00/s00/z0000007/st000.shtml)
9. Говденко М. Спас Чернігівський: дослідження. В кн.: З історії української реставрації. К., 1996