СТАН — 1) у Рос. д-ві 14—18 ст. — адм.-тер. одиниця, підсудна представникам влади, з кінця 15 ст. — частина повіту, існував до поч. 20 ст.;

2) адміністративно-поліцейська одиниця у складі повіту на чолі зі становим приставом, включала кілька волостей. Створена відповідно до "Положення про земську поліцію" (1837), в середньому на повіт припадало 2—3 стани (до 1905), кожен із яких поділявся на сотні. З 1878 по 1905/1906 С. також поділявся на урядництва. 1905/1906 ліквідовано поділ на сотні та урядництва, а число станів збільшено. До території С. не входили повітові міста та посади, містечка, в яких існувало своє поліційне управління або куди призначався свій міський пристав. Кількість станів у повіті змінювалася за ходатайством губернатора до міністра внутр. справ. Постановою Тимчасового уряду від 10 березня 1917 ліквідовано департамент поліції та підпорядковані йому установи, у т. ч. і посаду станового пристава та поділ повіту на стани.

РЕЄНТ Олександр Петрович

1. Положение о земской полиции. СПб., 1837
2. Анучин Е. Исторический обзор развития административно-полицейских учреждений России. СПб., 1872
3. Волков В.П. Законы о полиции. М., 1910
4. Волостные, станичные, сельские, гминные правления, а также полицейские станы всей России с обозрением места их нахождения. К., 1913
5. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. М., 1983
6. Российское законодательство Х—ХХ веков. М., 1987
7. Андреев А.Р. История государственной власти в России: Великие князья, цари, императоры, их двор, государственная, духовная, светская, дипломатическая, военная, полицейская иерархия, органы государственной власти и управления: IХ—ХХ века: Энциклопедическое издание. М., 1999