ТЮРКСЬКИЙ КАГАНАТ — ранньодерж. утворення кочових племен Центр. Азії 6—8 ст. на чолі з племенем тюрків. Початок тюркської д-ви поклав 534 на Монгол. Алтаї великий ябгу (правитель) тюрків (які входили до складу Жужанського каганату) Бумин з династії Ашина. 545—46 йому вдалося встановити дипломатичні стосунки з Китаєм та підкорити повсталі проти Жужанського каганату племена теле, а 552 об’єднані сили тюрків і теле розгромили самих жужанів (відомих у європ. джерелах як авари), проголосивши каганом Бумина.

Після смерті Бумина Т.к. був розділений на 2 частини: осн. землі тюрків на Алтаї і в Монголії дісталися синові Бумина Муган-кагану, а брату Бумина — Істемі-ябгу-кагану — відійшов зх. уділ. У процесі розширення останнього та переслідуючи аварів тюрки вже 561 досягнули Сх. Європи. До 568 тюрки завершили підкорення Середньої Азії й у пошуках ринку збуту согдійського шовку встановили дипломатичні стосунки з Візантією. Станом на 570 тюрки підкорили більшість гол. племен Пн. Кавказу та Приазов’я, а 576 новий правитель зх. уділу Турксанф (Дату-хан) заявив візант. послам, що точно знає розташування Дніпра та Дунаю; після цього за його наказом тюрки захопили візант. Боспор (сучасне м. Керч із округою). 580 вторгнення в Крим продовжилося, і тюрки взяли в облогу Херсонес Таврійський, проте початок усобиці (581—98) в каганаті примусив їх відкликати війська. 600—02 Дату-хан (Бегю-каган) на короткий час об’єднав дві частини каганату, однак після його смерті Західний і Східний Тюркські каганати більше не становили однієї д-ви.

Західнотюркський каганат успадкував більшу частину новозахоплених територій, через що тюрки становили в цій д-ві меншість. Осн. частину населення становили теле та ін. кочові й осілі народи. Для управління залежними племенами Тон-ябгу-каган 618—20 провів адм. реформу, надавши вождям найбільших племен титул "ельтебер", а також заснувавши адм. області на чолі з намісниками — "тудунами". 625 візант. імп. Іраклій уклав з Тон-ябгу-каганом союзний договір для нападу на Персію. Події цієї кампанії 625—30 проти шахиншаха Хосрова II Парвіза відзначені в "Повісті временних літ", де тюрки згадані як "білі угри".

Після усобиці 630—32 східноєвроп. землі більше не фігурують у підпорядкуванні Західнотюркського каганату, що пов’язують із виділенням його зх. уділу в самостійний Хозарський каганат. Західнотюркський каганат в Середній Азії проіснував до 659, а 704—56 на його уламках було утворено Тюргешський каганат. Східнотюркський каганат зберігав самостійність до 630, по чому був підкорений Китаєм. 681—734 сх. тюрки звільнилися й утворили 2-й Т.к. династії Ашина, що охопив землі Монголії, Алтай та частину Согду. З епохою 2-го Т.к. пов’язані поширення тюркського рунічного письма (орхонське письмо) та створення тюркомовної писемності, що замінила согдійське письмо, використовуване для офіц. пам’яток 1-го Тюркського каганату.

1. Артамонов М.И. История хазар. М.—Л., 1962
2. Гумилев Л.Н. Древние тюрки. М., 1993
3. Кляшторный С.Г. История Центральной Азии и памятники рунического письма. СПб., 2003
4. Кляшторный С.Г., Савинов Д.Г. Степные империи древней Евразии. СПб., 2005