ТОВАРИСТВО ДОПОМОГИ НАСЛЕННЮ ПІВДНЯ РОСІЇ, ЩО ПОСТРАЖДАЛО ВІД ВОННИХ ДІЙ (Общество помощи населению Юга России, пострадавшему от военных действий; відоме також під скороченою назвою "Юг") — одна з небагатьох легальних укр. орг-цій часів Першої світової війни.

Восени 1914 до Києва прибула перша група депортованих галичан (див. Галицьке генерал-губернаторство), в основному священики греко-катол. обряду та інтелігенція, яких висилали до Сибіру та Середньої Азії. Укр. громадськість почала опікуватися ними, навколо справ допомоги склався гурток активісток — Л.Старицька-Черняхівська, Л.Шульгина, Л.Яновська, М.Іщунівна, З.Мирна та ін. Протягом весни—літа 1915 збільшувався потік біженців і виселенців, зростали масштаби допомоги та коло задіяних у ній укр. діячів. Постала нагальна потреба легалізувати їхню діяльність, створити укр. к-т допомоги постраждалим.

Поразки 1915 змусили царський уряд переглянути своє ставлення до громад. орг-цій, у т. ч. й українських. Він погодився на надання допомоги армії такими орг-ціями, як Воєнно-пром. к-т (див. Воєнно-промислові комітети), Союз міст, Земський союз (Союз земств і міст), котрі тоді виникли. Після довгих клопотань з дозволу влади у травні 1915 в Києві було створене Т-во допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій. Його головою став директор Київ. філії Держ. банку В.Ігнатович, заступником — Д.Дорошенко, секретарем — М.Іщунівна (Ішуміна). Канцелярія т-ва розмістилася у помешканні Київської фі-лії Держ. банку. Завданням т-ва офіційно вважалася допомога біженцям-українцям, передусім — арештованим і висланим галичанам, заручникам, дітям, які втратили батьків, і взагалі всім жертвам рос. окупації Галичини. У різних установах т-ва працювали тисячі представників укр. інтелігенції, студентська молодь. Діяльність т-ва посилила укр. вплив на громад. життя, дала змогу отримувати через Союз міст матеріальні субсидії на допомогу галичанам. За словами Л.Старицької-Черняхівської, допомогу т-ва у тій чи ін. формі отримали до 40 тис. депортованих галичан.

Крім безпосередньої матеріальної та моральної підтримки виселенцям та біженцям, т-во провадило значну культурно-освітню роботу. В Галичині було організовано сотні дитячих притулків, які водночас були укр. школами з укр. вчителями, укр. мовою викладу й підручниками. Десятки таких притулків були відкриті в околицях Києва для дітей біженців, фактично вони стали першими укр. нар. школами в підрос. Україні.

БОЙКО Олена ДмитрівнаД.

1. Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр., т. 1. К., 2002
2. Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець ХIХ століття — 1939 рік). К., 2002
3. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920 рр.). К., 2007