ТРИПІЛЛЯ (до 16 ст. — Треполь, 1919—27 — Комсомолля) — село Обухівського р-ну Київської області. Розташов. на правому березі Дніпра (нині на правому березі Канівського водосховища) в районі впадіння річок Красна та Суха Бобриця. Населення бл. 3 тис. осіб.

Літописне місто Треполь займало територію Посадової гори та її підніжжя (заг. площа до 25 га). Виявлено рештки ровів та валів, сліди обвідного каналу навколо посаду. Перша достовірна літописна згадка про Треполь пов’язана з битвою 1093 (див. Стугна, битва на річці 1093). Треполь не раз згадується в літописі при описі подій 12 — поч. 13 ст., переважно у зв’язку з боротьбою між князями. Епізодично Треполь фігурує як центр уділу (1161—67 тут князював Володимир Мстиславич, 1176 — його син Мстислав). Виявлений шар руйнування з матеріалами 13 ст. свідчить про знищення міста під час монголо-татарської навали.

Про відновлення міста в післямонгол. добу свідчать знахід-ки кераміки на Посадовій горі та в її околицях. 1500 Треполь з околицями вел. кн. литов. Олександр пожалував боярину Данилу Дедьковичу (Дідовичу) у спадкове володіння. Дедьковичі перебрали прізвище "Трипільські", із 1550 користувалися гербом "Гоздава". У часи панів Трипільських укріплено замок, збудовано палац із цегли-"литовки". У містечку було 3 правосл. храми. 1592 замок захопили повсталі козаки К.Косинського, 1596 — С.Наливайка. У 1620-ті рр. Трипільські продали свої володіння А.Зборовському та М.Бжозовському, які порядкували в Т. до 1648.

Від 1648 Т. — у козац. д-ві (у складі Київського полку), 1649 і 1654 згадується як центр сотні, із кінця 17 ст. — у складі Київ. сотні. У серпні 1659 містечко за підтримку І.Виговського знищив рос. загін. 1663 в Т. зупинялися війська польс. короля Яна II Казимира Ваза під час походу на Лівобережжя. Після доби Руїни у спустошеному містечку залишалося 3 двори. Т. майже до кінця 18 ст. було прикордонним містечком, яке належало київ. Софійському монастирю, потім перейшло в розряд "казенних".

Із 1781 Т. належало до Київ. пов. (до 1797 — у складі Київського намісництва, потім — Київської губернії). У 19 ст. стало значним торг. осередком. Наприкінці 19 ст. засновано чавуноливарний і цегельний з-ди. На 1900 чисельність населення становила 5,7 тис. осіб, на 1919 — 7,9 тис. осіб.

У січні 1919 Т. стало центром повстання проти Директорії Української Народної Республіки на чолі з уродженцем містечка отаманом Зеленим, а навесні 1919 — центром антибільшовицького сел. руху в Київ. губ. У травні 1919 Т. захопили особливий загін Трипільського напрямку та Дніпровська флотилія червоних, але 3 липня 1919 Зелений відбив містечко. 4 липня 1919 сталася "трипільська трагедія" (за версією червоних), або "трипільська відплата" (за версією повстанців). Група червоних командирів та комсомольців була розстріляна на трипільській кручі (за версією червоних), або пройшла через "Божий суд" (за версією повстанців). У вересні 1919 повстанці визнали верховною владою Директорію УНР. Зелений, який був смертельно поранений у бою з денікінськими військами, за переказами, таємно перепохований у Т. Рад. владу остаточно встановлено у травні 1920. За участь у повстанському русі рад. владою репресовано бл. 700 мешканців Т.

Із 1923 Комсомолля — у складі Обухівського р-ну (1962—66 — Кагарлицького р-ну), із 1925 має статус села.

1930 створено сільгоспартіль ім. Г.Петровського. Під час колективізації 1929 виселено до Сибіру 50 родин "куркулів", під час Голодомору 1932—1933 років в УСРР померло бл. 1,5 тис. мешканців села. У 1930-ті рр. засуджено 500 мешканців села, із них 124 страчено.

Із 30 липня до 2-ї пол. серпня 1941 йшли оборонні бої на Трипільському плацдармі. Під час гітлерівської окупації (19 серпня 1941 — 8 листопада 1943) в селі діяло парт. підпілля. 1 липня 1943 біля села в урочищі Розкопана окупантами розстріляно 700 мешканців Обухівського р-ну, у т. ч. мешканці Трипілля. На примусову роботу в Німеччину 1942—43 вивезено бл. 600 мешканців села.

У 1950—60-ті рр. більшість мешканців Т. працювали в сільс. госп-ві та на рибопереробному з-ді. У 1960-ті рр. істор. частина села в заплаві р. Красна частково перенесена на височини через загрозу затоплення водами Канівського водосховища.

1956 на вшанування героїв "Трипільського походу" на Посадовій горі встановлено обеліск. 1959 відкрито музей історії комсомолу. 1996 на його базі створено Київ. обласний археол. музей, біля якого 2002 встановлено пам’ятник В.Хвойці. 2005 відкрито приватний історико-археол. музей "Прадавня Аратта-Україна". 2008 неподалік обеліска встановлено пам’ятник отаману Зеленому.

На території села відомі численні археол. пам’ятки: трипільської культури (у т. ч. епонімна пам’ятка, досліджена В.Хвойкою), бронзового віку, чорноліської культури, скіф. часу, зарубинецької культури.

1. Военно-статистическое обозрение Российской империи, т. 1, ч. 1. СПб., 1848
2. Słownik geograficzny Krόlestwa Polskiego i innych krajόw słowiańskich, t. 12. Warszawa, 1892
3. Описи Київського намісництва 70—80-х років ХVIII ст. К., 1989
4. Буренко К. Трипілля в течії віків. К., 2012