Бібліографічне посилання: Шип Н.А. ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ УСТАНОВИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=tserkovno_arkheologichni_ta_istorychni_ustanovy (останній перегляд: 15.03.2022)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГІЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ УСТАНОВИ — громад. об’єднання представників правосл. духовенства, науковців, високопоставлених осіб-покровителів; діяли в Рос. імперії із серед. 1860-х рр. Їх утворювали при єпархіальних управліннях і духовних навч. закладах під назвами к-тів, комісій для історико-стат. описів єпархій, церковно-археол. та істор. т-в.

У 2-й пол. 19 ст. в Рос. імперії, у т. ч. в укр. губерніях, засновували наук. т-ва як громад. неофіц. установи, серед яких превалювали археологічні, що відігравали помітну роль у поширенні істор. знань. Одночасно виникла потреба в розвиткові церк. практичної і теор. археології (на Заході — християн. археологія), яка б вивчала і зберігала сакральні пам’ятки. До 1911 Ц.-а. та і.у. створювалися з ініціативи місц. духовенства. На поч. 20 ст. своєю діяльністю вони довели користь для розвитку духовної освіти, науки, музейної справи. 1914 при Найсвятішому Синоді створено Архівно-археол. комісію, яка ухвалила рішення щодо заснування подібних установ у всіх єпархіях. Ц.-а. та і.у. складалися із членів-співробітників, дійсних і почесних членів; фінансувалися з каси членських внесків, пожертвувань, прибутків від продажу видань. Осн. завданнями були виявлення, описування й охорона церк. речових, архіт. і писемних пам’яток, дослідження історії церковно-реліг. життя, історико-археол. просвітництво. Засновували музеї старожитностей, давньосховища, видавали періодику ("Труды...", "…епархиальные ведомости", див. Єпархіальні відомості), наук. праці, брали участь у підготовці й проведенні археологічних з’їздів.

Першим на теренах України виник К-т для історико-стат. опису Подільської єпархії (Кам’янець-Подільський, 1863, за ін. даними, 1865), перетворений на Подільське єпархіальне історико-археол. т-во (1903—20). Воно стало осн. наук. осередком краєзнавчих та церковно-археол. досліджень. Музей к-ту заснований 1890 (див. Давньосховище Подільського єпархіального історико-статистичного комітету). Видавало "Отчеты..." (1905—07), "Труды..." (1878—1917, за ін. даними, 1876—1916).

В істор. науці найбільше досліджена діяльність Церковно-істор. та археол. т-ва при Київ. духовній академії (засноване 1872 як Церковно-археол. т-во, юридично оформлене в січні 1873, 1901 перейменоване на Церковно-істор. та археол. т-во, 1920 закрите); видавало наук. твори, "Чтения в Церковно-археологическом обществе при Киевской духовной академии" (із 1902 — "Чтения в Церковно-историческом и археологическом обществе при Киевской духовной академии", із 1913 — "Чтения в Церковно-историческом и археологическом обществе при Императорской Киевской духовной академии"; 14 вип., 1883—1916); заснувало Церковно-археологічний музей при Київській духовній академії. Із 1882 незмінним секретарем т-ва і смотрителем музею був М.І.Петров. У час. "Труды Киевской духовной академии" та "Известиях" Церковно-археол. т-ва (видавалися до 1896) публікувалися звіти про діяльність т-ва і музею. До складу т-ва входили викладачі Київської духовної академії, представники вищого духовенства, відомі вчені (за різними даними, наприкінці існування — до 170 осіб).

На зразок Церковно-археол. т-ва при Київ. духовній академії 1893 створено Волинське церковно-археологічне товариство, яке офіційно відкрилося 1894 в Почаєві. Мало відділення в Луцьку й Володимирі-Волинському, видавало наук. твори, друкований орган "Волынский историко-археологический сборник".

1904 створено Херсон. церковно-археол. т-во, 1906 — Черніг. церковно-археол. к-т. 1906—20 діяв Полтавський церковно-археологічний комітет (при ньому 1907 створено давньосховище), діяльність якого на 14-му археол. з’їзді (Чернігів, 1908) відзначена в числі 2—3-х найкращих серед 30-ти Ц.-а. та і.у. в Рос. імперії. Видавав "Труды..." (вип. 1—2, 1908; вип. 3, 1912). 1912 засновано Харків. церковно-археол. т-во, 1913 — Таврійське церковно-археол. т-во із центром у Сімферополі, 1914 — Сімферопольський церковно-археол. к-т.

Ц.-а. та і.у. зробили вагомий внесок у розвиток церк. археології, краєзнавства, музейництва, етнографії, сприяли збереженню історико-культ. пам’яток; їхній наук. доробок є невід’ємною складовою духовної к-ри України.