ТУЛА-БУКА (Тулабуга, рус. Телебуга; р. н. невід. — п. 1291) — хан Золотої Орди (1287—91). Син Тарбу, правнук Батия. Після смерті свого дядька хана Менгу-Тімура вважав себе гол. претендентом на трон, однак Ногай, з огляду на невеликий тоді авторитет Т.-Б. у правлячих колах Золотої Орди, вмовив його згодитися на обрання Туда-Менгу. Із 1285 за підтримки Ногая фактично замінив Туда-Менгу на престолі, а 1287 у змові з кількома родичами змусив його зректися трону на свою користь.

У статусі претендента і пізніше, ставши ханом, здійснив спільно з Ногаєм походи на Угорщину (поч. 1285) і на Польщу (кінець 1287 — поч. 1288). У цих кампаніях були змушені брати участь (як ординські васали) рус. князі: Лев Данилович, Мстислав Данилович, Володимир Василькович та Юрій Львович (в обох випадках), а також неназвані на ім’я ін. князі Пд. Русі з обох сторін Дніпра (у другому випадку). Похід на Угорщину через неузгодженість дій із загонами Ногая обернувся для війська Т.-Б. катастрофою: воно заблукало в зимових Карпатах і втратило через голод і хвороби багато воїнів. Під час походу на Польщу Т.-Б. пограбував околиці Володимира (нині м. Володимир-Волинський), а на зворотному шляху 2 тижні тримав в облозі Львів. 1290 вторгнувся до Ірану, але зазнав нищівної поразки під Дербентом (нині місто Республіки Дагестан, РФ).

Через постійні воєнні невдачі між Т.-Б. і Ногаєм виник конфлікт, і Ногай, розчарувавшись у своєму ставленикові, вирішив його позбутися. Вдаючи смертельно хворого, він запропонував суперникові примирення; коли Т.-Б., повіривши Ногаєві, прибув до його ставки, його схопили і невдовзі стратили разом із багатьма родичами, а ханом було обрано Токту.

1. Босворт К.Э. Мусульманские династии. М., 1971
2. Войтович Л. Нащадки Чингіз-хана: вступ до генеалогії Чингізидів-Джучидів. Львів, 2004
3. Почекаев Р.Ю. Цари ордынские: биографии ханов и правителей Золотой Орды. СПб., 2012