ТИТОВ Федір Іванович (08.02.1864 —20.12.1935) — історик Церкви, археограф, книгознавець, протоієрей. Магістр богослов’я (1894), професор (1904), д-р церк. історії (1905). Н. в с. Порічне (нині с. Черкаське-Порічне Курської обл., РФ). Початкову освіту отримав у Обоянському духовному уч-щі, середню — у Курській духовній семінарії, вищу — у Київській духовній академії (1886—90), по закінченні навчання залишений при академії професорським стипендіатом. Із 13 жовтня 1891 — в. о. доцента, із 10 червня 1894 — доцент по кафедрі давньої заг. громадян. історії; із січня 1897 — на кафедрі історії Рос. церкви (із 29 квітня 1904 — екстраординарний, із 30 вересня 1905 — ординарний професор). Із 1901 — редактор неофіц. частини "Киевских епархиальных ведомостей" . 1905 за наук. твір "Русская православная церковь в Польско-Литовском государстве в 17— 18 вв." Т. присуджений наук. ступінь д-ра церк. історії. Як науковець досліджував історію Київ. академії, правосл. церкви 17— 18 ст., книгодрукування, монастирів, діяльність видатних церк. і культ. постатей в Україні. За редакцією Т. видано чимало першоджерел з історії монастирів (королів. грамоти, фундушеві записи, грамоти митрополитів тощо), акти і документи з історії Київ. академії, які є цінним надбанням укр. археографії; друкувався в журналах "Руководство для сельских пастырей", "Богословский библиографический листок", "Труды Киевской духовной академии" та ін. Після смерті вченого видані його монографії з історії книгодрукування та вищої освіти в Україні.

Викладацьку і наук. діяльність Т. сполучав із пастирською службою: 1896 призначений настоятелем Андріївської церкви; 25 травня 1905 зведений у протоієреї. Долучався до різноманітних громад. справ: 1877 — дійсний член Слов’ян. благодійного т-ва; 1898—1905 — член Київ. духовного цензурного к-ту; 1901—08 — депутат від духовного відомства у складі Київ. губернського к-ту попечительства про нар. тверезість; 1903 — член Київ. духовної консисторії та почесний член Київ. єпархіальної вчилищної ради; 1910 — член ради Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва та ін. По кілька місяців у літній період 1909, 1910, 1912 виконував обов’язки ректора Київ. духовної академії. На 2-й сесії Всеукр. церк. собору (20 червня — 11 липня 1918) Т. обраний до складу Вищої церк. ради. Із грудня 1918 — в еміграції.

П. у м. Белград (Югославія).

ШИП Надія Андріївна

1. Макарий Булгаков, митрополит Московский, т. 1. К., 1895
2. Макарий Булгаков, архиепископ Харьковский, т. 2. К., 1897
3. Русская православная церковь в Польско-Литовском государстве в 17—18 вв., т. 1—2. К., 1905
4. Преобразование духовных академий в России в 19 веке. К., 1906
5. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской академии, т. 1, отд. 3: 1796—1869. К., 1910
6. Типография Киево-Печерской лавры: Исторический очерк, т. 1: 1606—1616—1721 гг. К., 1916
7. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в 16—18 вв.: Всезбірка передмов до українських стародруків. К., 1924
8. Стара вища освіта в Київській Україні 16 — початку 19 вв. К., 1924

1. Крайній К.К. Історики Києво-Печерської лаври ХIХ — початку ХХ ст. К., 2000
2. Шип Н.А. Київська духовна академія в культурно-освітянському просторі України (1819—1919). К., 2010
3. Дзюба О. Тітов Ф.І. В кн.: Українські архівісти (XIX— XX ст.): Біобібліографічний довідник. К., 2007