МАРЧЕНКО Михайло Іванович (19.09.1902, с. Гатне нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. – 22.01.1983, м. Київ, похований у с. Гатне) – дослідник історії України ХVII–ХІХ ст. 1918 закінчив двокласну земську школу. Секретар ревкому і комбіду с. Гатного (1919); зав. сільбуду Боярської сільгосппрофшколи (1920–1923). До 1926 служив у РСЧА. Очолював споживчу кооперацію с. Гатного (1926–1928); сільгоспкомуну ім. Г. Петровського (с. Гостомель Київ. округи; 1928–1930); був головою сільради с. Ново-Петрівське Київ. обл. (1930–1932). 1932–34 навчався на іст. відділенні, 1934–1937 – аспірант Ін-ту червоної професури при ВУЦВК. 28.08.1937 Секретаріатом ЦК КП(б)У направлений на роботу до Ін-ту історії України АН УРСР зав. сектору феодальної доби. Одночасно працював зав. кафедри історії Київ. пед. ін-ту. Був секретарем парторганізації Ін-ту історії України, депутатом Київ. міськради (1937–1939). Мобілізований з початком Другої світової війни, з 7.09.1939 – ст. інструктор відділу пропаганди Політуправління Київ. особливого військового округу. 16.10.1939 політбюро ЦК КП(б)У призначений ректором Львів. ун-ту. Канд. дис. «Боротьба Росії й Польщі за Україну у перше десятиліття після приєднання України до Росії, 1654–1664 рр.» (1940, захист в Київ. держ. ун-ті). З посади ректора звільнений оргбюро ЦК КП(б)У 23.08.1940 як такий, що «не справляється» з обов’язками (рішення затверджене ЦК ВКП(б) 06.11.1940). Повернувся до Києва на посаду зав. сектора феодальної доби Ін-ту історії України АН УРСР. 23.06.1941 заарештований НКГБ УРСР як «активний український націоналіст», 08.07.1941 етапований з Києва, утримувався у в’язницях у Томську, Маріїнську, Новосибірську. У листопаді–грудні 1941 у Томській тюрмі № 3 прочитав для в’язнів кілька лекцій. Звільнений за браком доказів 12.02.1944, працював у Новосибірському пед. ін-ті, викладав історію СРСР на курсах підвищення кваліфікації вчителів та у військовому училищі. З 1945 викладав у Київ. пед. ін-ті, де 1956 на партзборах виступив зі спогадами про перебування у ГУЛАГу, висловивши думку, що «українська культура за роки радянської влади розвивалася менше, ніж в дореволюційні роки, що зараз немає майже українських шкіл і ми маємо факти, коли в школах діти не можуть навчатися українською мовою». Після ліквідації 1956 іст. фак-ту Київ. пед. ін-ту до кінця життя – проф. іст. фак-ту Київ. держ. ун-ту. Докт. дис. «Українська історіографія (з давніших часів до середини ХІХ ст.)» (1960, захист у Ленінград. держ. ун-ті). Професор (1962). Наукові праці переважно з укр. історіографії та історії вітчизняної культури. Як людина незалежних поглядів зазнавав утисків влади. Дід відомого правозахисника В. В. Марченка (1947–1984).
Основні праці: . Історія української культури: З найдавніших часів до середини ХVІІ ст. – К., 1961.. Українська історіографія (з давніх часів до середини ХІХ ст.). – К., 1959.. Видатний історик України О. М. Лазаревський. – К., 1958 (у співавт.).. Історичне минуле українського народу в творчості Т. Г. Шевченка. – К., 1957.. Боротьба Росії і Польщі за Україну (1654–1664 рр.). – К., 1941.. До питання розвитку феодальних відносин на Україні в рр. 1650–1660 // Записки історичного та філологічного факультетів Львівського держуніверситету ім. І. Франка. Т. І. – Львів, 1940..
Література: Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка: минуле й сьогодення. – К., 2004.. Його ж. Відкритий лист до діда, історика М. Марченка // Марченко В. Творчість і життя. – К., 2001.. Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР (1936–1941 рр.) / Упоряд. О. В. Юркова. – К., 2001.. Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998.. Рубльов О. С. Маловідомі сторінки біографії українського історика: М. І. Марченко // УІЖ. – 1996. – № 1.. Михайло Марченко: Документи / Публ. О.С. Рубльова // УІЖ. – 1996. – № 1–3.. У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936–1956 рр.): Зб. док. і матеріалів: У 2-х ч. – К., 1996. Ч. І–ІІ.. Рубльов О. С., Черченко Ю. А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20–50-ті рр. ХХ ст.). – К., 1994.. Михайло Марченко (1902–1983): Патріот, репресований історик // Зона: Часопис Всеукраїнського товариства полів’язнів і репресованих. – К., 1993. – № 4.. [Некролог] // УІЖ. – 1983. – № 3.. Помер проф. Михайло Марченко // Нові дні (Торонто). – 1983. – Квітень, № 398.. Сургай Г. І. Відзначення 70-річчя М. І. Марченка // УІЖ. – 1973. – № 1.. РЕІУ. – Т. 3. – К., 1971.. Винар Л. [Рец. на:] Марченко М. І. Українська історіографія з давніх часів до середини ХІХ ст. – К., 1959 // Український історик. – 1965. – № 3–4.. ЕУ. – Словникова частина. – Т. 4. – 1962.. Марченко В. Занапащена Кліо..
|