Проекти | Інститут історії України

ПРОЕКТИ


Покажчики: Ключові слова Назви Автори Установи Роки
Ключові слова: логіка :  

 


 

Автограф української історії IX–XXI ст.


(2005)


Джерело інформації: "Архіви України" ‒ Офіційний веб-портал Державної архівної служби України

Національний архівний фонд України – це невичерпна скарбниця історичних документів. Майже 60 млн. облікових одиниць, що складають його, відбивають багатовікову історію України та народів, які мешкали на її теренах у різні історичні періоди.

На одній виставці неможливо представити всю сукупність та різноманітність цих документальних свідчень минулого, тому було обрано дещо нетрадиційний шлях презентації архівних скарбів – не ілюстрацію історичного процесу, а розповідь про те, які найцікавіші історичні свідчення, названі автографами більше в сенсі філософському, ніж у строго науковому, наявні у складі Національного архівного фонду України. Через такий контакт з архівним документом, подеколи – традиційно хрестоматійним (універсали гетьманів, грамоти царів та королів), який ілюструє відомі події, подеколи – побутово неочікуваним (аматорські малюнки в актових книгах, карикатури, жарти), таким, що належить повсякденній, а не “парадній” історії, зроблено спробу “залюднити” історію України, зробити її близькою для кожного відвідувача.

Отже, “Автограф української історії” – це мозаїка із двох сотень документів, увічнені в історії людства сліди, залишені на письмі як окремими знаковими постатями, так і пересічними людьми; це не лише “верхні рівні” історичного процесу, але й “зупинені миттєвості” повсякденного життя, які не завжди напряму корелюються з героїчною або драматичною епохою, іноді суперечать духові епохи або ніби саркастично пародіюють її в якомусь своєму вимірі – вимірі повсякденності. За концепцією авторів проекту, “автограф української історії” – це, скоріше, символічна збірна назва виставки, яка охоплює фрагменти тисячолітньої писемної історії України і водночас знайомить відвідувачів із багатством Національного архівного фонду України – скарбниці національної пам’яті.

Коли відібрані для експонування документи було згруповано за тематикою, походженням, хронологією, несподівано вималювалася “гендерна лінія” документального ряду, що свідчить: жінка в українській історії не лише була джерелом натхнення, але й мала значні юридичні права, фігурувала як рівноправна сторона у судових процесах, виступала повноцінним членом соціуму – писала боргові розписки у XII ст., заповідала власне родинне майно окремо від чоловіка і видавала універсали у XVII ст., за часів Гетьманщини.

Першими відвідувачами виставки стали колеги-архівісти з Варшави у вересні 2005 р. У Рік України в Польщі її було передано Генеральній дирекції польських архівів для експонування в архівах країни як спробу репрезентації української історії, яка постає через власноручні підписи видатних державних, політичних, військових діячів, представників творчої еліти, автографи пересічних мешканців давньої і модерної України, “автографи” революцій, воєн, спротиву – писемні документи, фото- та кінодокументи, зразки новітніх документів – електронних ресурсів Інтернету.

Матеріали виставки організовано за дев’ятнадцятьма розділами, які, відповідно до заявленої мети, не стільки і не лише засвідчують державну історію, але й дають уявлення про повсякденне життя простих людей у продовж тисячоліття. Значна частина представлених експонатів пов’язана з історією інших країн та народів, насамперед Польщі, адже протягом майже семи століть Україна або частина її території входила до складу Речі Посполитої. Так само ми були пов’язані з Росією, Австрією (Австро-Угорщиною), Румунією, Чехією, Угорщиною, тобто з більшістю народів та країн, що оточують Україну.

Початковий розділ, названий “Найдавніші слов’янські автографи”, присвячено історичним раритетам Національного архівного фонду України. Відкривають його “Київські глаголичні листки” IX ст. як найперший документ НАФ, писаний слов’янською абеткою. Місцем його зберігання є Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І . Вернадського. У цьому ж архівосховищі зберігаються і перші Святі книги християнства, писані давноруською та грецькою мовами. Першою третиною XII ст. датується берестяна грамота зі збірки Центрального державного історичного архіву, м. Львів, з першим жіночим автографом у складі Національного архівного фонду України; представлено конфесійні кириличні пам’ятки ХІІ –ХVI ст., які засвідчують високі культурні здобутки першої української держави – Київської Руси.

У подальших розділах подано офіційні автографи королів, гетьманів, старшини, які є українськими автографами польської, російської та іншої іноземної історії. Поряд із цією “офіційною історією” для експонування було відібрано чималу добірку аматорських малюнків та палестрантських жартів з актових книг, які яскраво ілюструють повсякденне життя XVI–XVIII ст. Такий само принцип використано і для наступної доби. Завдяки цьому утворюється побутове, повсякденне тло вітчизняної історії аж до ХХІ ст. Характерно, що в ньому відбились як героїчні, так і трагічні сторінки минулого України, зокрема Українська революція 1917–1921 рр., Голодомор 1932–1933 рр., нацистська окупація 1941–1944 рр. Показово, що навіть за нелюдських умов існування, в умовах жахливої війни люди жартували, писали вірші та частівки.

Заключний розділ розповідає про події кінця 2004 – початку 2005 рр. – часів “Помаранчевої революції”. На фотодокументах цієї групи – обличчя простих людей – учасників та творців революції, гасла і заклики Майдану. Більшість із представлених документів – це передусім графіті на парканах, пластику, кам’яних колонах, написи на папері та склі, яким, разом із Майданом, судилося прожити коротке життя. Вони залишилися лише в оцифрованому вигляді у віртуальному Архіві “Помаранчевої революції”, зібраному працівниками державних архівів України. Цим героїчним епізодом нашої недавньої історії завершується розповідь про український автограф за останнє тисячоліття.

На виставці представлено документи з фондів переважно центральних архівів – ЦДІАК, ЦДІАЛ, ЦДАГО, ЦДАВО, ЦДАМЛМ, ЦДКФФА ім. Г. С. Пшеничного, а також держархівів Вінницької, Житомирської, Миколаївської та Херсонської областей.

Унікальні і найдавніші документи Національного архівного фонду України представлено пам’ятками з архівних фондів Національної академії наук України – Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І . Вернадського.

Національний архівний фонд України – це невичерпна скарбниця історичних документів. Майже 60 млн. облікових одиниць, що складають його, відбивають багатовікову історію України та народів, які мешкали на її теренах у різні історичні періоди. На одній виставці неможливо представити всю сукупність та різноманітність цих документальних свідчень минулого, тому було обрано дещо нетрадиційний шлях презентації архівних скарбів – не ілюстрацію історичного процесу, а розповідь про те, які найцікавіші історичні свідчення, названі автографами більше в сенсі філософському, ніж у строго науковому, наявні у складі Національного архівного фонду України. Через такий контакт з архівним документом, подеколи – традиційно хрестоматійним (універсали гетьманів, грамоти царів та королів), який ілюструє відомі події, подеколи – побутово неочікуваним (аматорські малюнки в актових книгах, карикатури, жарти), таким, що належить повсякденній, а не “парадній” історії, зроблено спробу “залюднити” історію України, зробити її близькою для кожного відвідувача. Отже, “Автограф української історії” – це мозаїка із двох сотень документів, увічнені в історії людства сліди, залишені на письмі як окремими знаковими постатями, так і пересічними людьми; це не лише “верхні рівні” історичного процесу, але й “зупинені миттєвості” повсякденного життя, які не завжди напряму корелюються з героїчною або драматичною епохою, іноді суперечать духові епохи або ніби саркастично пародіюють її в якомусь своєму вимірі – вимірі повсякденності. За концепцією авторів проекту, “автограф української історії” – це, скоріше, символічна збірна назва виставки, яка охоплює фрагменти тисячолітньої писемної історії України і водночас знайомить відвідувачів із багатством Національного архівного фонду України – скарбниці національної пам’яті. Коли відібрані для експонування документи було згруповано за тематикою, походженням, хронологією, несподівано вималювалася “гендерна лінія” документального ряду, що свідчить: жінка в українській історії не лише була джерелом натхнення, але й мала значні юридичні права, фігурувала як рівноправна сторона у судових процесах, виступала повноцінним членом соціуму – писала боргові розписки у XII ст., заповідала власне родинне майно окремо від чоловіка і видавала універсали у XVII ст., за часів Гетьманщини. Першими відвідувачами виставки стали колеги-архівісти з Варшави у вересні 2005 р. У Рік України в Польщі її було передано Генеральній дирекції польських архівів для експонування в архівах країни як спробу репрезентації української історії, яка постає через власноручні підписи видатних державних, політичних, військових діячів, представників творчої еліти, автографи пересічних мешканців давньої і модерної України, “автографи” революцій, воєн, спротиву – писемні документи, фото- та кінодокументи, зразки новітніх документів – електронних ресурсів Інтернету. Матеріали виставки організовано за дев’ятнадцятьма розділами, які, відповідно до заявленої мети, не стільки і не лише засвідчують державну історію, але й дають уявлення про повсякденне життя простих людей у продовж тисячоліття. Значна частина представлених експонатів пов’язана з історією інших країн та народів, насамперед Польщі, адже протягом майже семи століть Україна або частина її території входила до складу Речі Посполитої. Так само ми були пов’язані з Росією, Австрією (Австро-Угорщиною), Румунією, Чехією, Угорщиною, тобто з більшістю народів та країн, що оточують Україну. Початковий розділ, названий “Найдавніші слов’янські автографи”, присвячено історичним раритетам Національного архівного фонду України. Відкривають його “Київські глаголичні листки” IX ст. як найперший документ НАФ, писаний слов’янською абеткою. Місцем його зберігання є Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І . Вернадського. У цьому ж архівосховищі зберігаються і перші Святі книги християнства, писані давноруською та грецькою мовами. Першою третиною XII ст. датується берестяна грамота зі збірки Центрального державного історичного архіву, м. Львів, з першим жіночим автографом у складі Національного архівного фонду України; представлено конфесійні кириличні пам’ятки ХІІ –ХVI ст., які засвідчують високі культурні здобутки першої української держави – Київської Руси. У подальших розділах подано офіційні автографи королів, гетьманів, старшини, які є українськими автографами польської, російської та іншої іноземної історії. Поряд із цією “офіційною історією” для експонування було відібрано чималу добірку аматорських малюнків та палестрантських жартів з актових книг, які яскраво ілюструють повсякденне життя XVI–XVIII ст. Такий само принцип використано і для наступної доби. Завдяки цьому утворюється побутове, повсякденне тло вітчизняної історії аж до ХХІ ст. Характерно, що в ньому відбились як героїчні, так і трагічні сторінки минулого України, зокрема Українська революція 1917–1921 рр., Голодомор 1932–1933 рр., нацистська окупація 1941–1944 рр. Показово, що навіть за нелюдських умов існування, в умовах жахливої війни люди жартували, писали вірші та частівки. Заключний розділ розповідає про події кінця 2004 – початку 2005 рр. – часів “Помаранчевої революції”. На фотодокументах цієї групи – обличчя простих людей – учасників та творців революції, гасла і заклики Майдану. Більшість із представлених документів – це передусім графіті на парканах, пластику, кам’яних колонах, написи на папері та склі, яким, разом із Майданом, судилося прожити коротке життя. Вони залишилися лише в оцифрованому вигляді у віртуальному Архіві “Помаранчевої революції”, зібраному працівниками державних архівів України. Цим героїчним епізодом нашої недавньої історії завершується розповідь про український автограф за останнє тисячоліття. На виставці представлено документи з фондів переважно центральних архівів – ЦДІАК, ЦДІАЛ, ЦДАГО, ЦДАВО, ЦДАМЛМ, ЦДКФФА ім. Г. С. Пшеничного, а також держархівів Вінницької, Житомирської, Миколаївської та Херсонської областей. Унікальні і найдавніші документи Національного архівного фонду України представлено пам’ятками з архівних фондів Національної академії наук України – Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І . Вернадського.


Автори проекту:
  • Інститут історії України
    • Боряк Геннадій Папакін Георгій
  • ЦДІАК України
    • Музичук Ольга Демченко Людмила Сухих Лідія Полозова Олена
  • ЦДІАЛ України
    • Пельц Діана Царьова Наталія
  • ЦДАГО України
    • Лозицький Володимир Бажан Ольга Кентій Анатолій Батрак Лариса Комарова Ірина
  • ЦДАВО України
    • Маковська Наталія Єфремова Олена
  • ЦДАМЛМ України
    • Скрипка Леонід Ходоровський Михайло Шепелюк Василь Павлова Олена
  • ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного
    • Топішко Ніна Славинська Ірина Ємельянова Тетяна
  • Держархів Вінницької області
    • Винокурова Фаїна Петренко Олександр Петренко Володимир Верховлюк Володимир Мазур Тетяна Завальнюк Костянтин
  • Держархів Житомирської області
    • Рафальський Ігор Кондратюк Руслан
  • Держархів Миколаївської області
    • Серединський Олександр Левченко Лариса Климова Людмила
  • Держархів Херсонської області
    • Карпова Антоніна Марущак Олена Стукалова Олена Баранюк Віра
  • Інститут рукопису НБУВ
    • Гнатенко Людмила Міцан Тетяна Іванова Ольга

    Матеріали Електронної бібліотеки порталу Інститута історії України:

    1. Автограф української історії IX–XXI ст.
    2. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 1: Найдавніші слов′янські автографи IX–XVI ст.
    3. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 2: Українські автографи Великого князівства Литовського та Речі Посполитої (XІV–XVIIІ ст.)
    4. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 3: Українські автографи Московського царства та Російської імперії (XVII-XIХ ст.)
    5. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 4: Автографи гетьманської України (XVII–XVIII ст.)
    6. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 5: Автографи української старшини (XVII–XVIII ст.)
    7. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 6: Автографи діячів української Церкви (XVII–XVIII ст.)
    8. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 7: Запорозькі автографи (XVIII ст.)
    9. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 8: Автографи повсякденності нового часу (XVI–XVII ст.)
    10. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 9: Побутові автографи XVIII ст.
    11. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 10: Аматорські малюнки серед діловодних автографів XVI–XVIII ст.
    12. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 11: Сатиричні та жартівливі малюнки-автографи
    13. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 12: Палестрантські автографи XVII ст.
    14. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 13: Автографи громадських та культурних діячів України
    15. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 14: Автографи революції та спротиву
    16. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 15: Автографи голодоморів (1921–1922, 1932–1933, 1947)
    17. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 16: Автографи війни та окупації (1941–1945)
    18. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 17: Автографи тоталітаризму: Народ і партія єдині (1930–1980-ті рр.)
    19. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 18: Автографи незалежності (1988–1991)
    20. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 19: Автографи Помаранчевої революції (листопад 2004 – січень 2005)
    21. Автограф української історії IX–XXI ст. Розділ 20: Епілог Український оптимізм

      Енциклопедія історії України:
    1. Дмитрієнко М.Ф. ДЖЕРЕЛА ІСТОРИЧНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Dzherela_istorychni