ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АФОН

  Бібліографічне посилання: Ричка В.М. АФОН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Afon (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АФОН

АФОН (Свята гора) – правосл. монастирський комплекс у Пн.- Сх. Греції, на п-ові Халкідікі. Перші поселення християн-анахоретів, які започаткували первісну форму афонського чернецтва та його к-ру, з'явилися тут у 5–6 ст. Наприкінці 1 тис. н. е. став визначним осередком чернецтва, що мав вел. вплив на сх.-християн. світ. Від 1046 називається Святою горою. Після запровадження християнства у Київ. Русі (див. Хрещення Київської Русі) за кн. Володимира Святославича на А. з'явилися перші рус. поселенці. Бл. 1030 вони заснували тут монастир Успіння Богородиці (Ксілургу), вихованцем якого був преподобний Антоній Любецький (див. Антоній Печерський). З А. вийшли також ченці, які в 60-х рр. 11 ст. заснували Святогорський Зимненський монастир поблизу Володимира (нині м. Володимир-Волинський). 1169 рус. ченцям на Святій горі було надано монастир св. Пантелеймона, який у джерелах називається Руссиконом, або Старим Руссиком. Бл. 1745 на землях грец. Пантократорського монастиря виник скит св. пророка Іллі, заснований Паїсієм Величковським.

Нині адм. кер-во монастирським комплексом на А. здійснюється святою общиною, до якої входять представники монастирів, що там розташовані. Вища юрисдикція належить Константинопольському патріархату. На цій заповідній тер. функціонує понад 20 великих давніх монастирів і приблизно стільки ж чернецьких скитів. Тут постійно мешкає бл. 2 тис. ченців.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Приселков М.Д. Афон в начальной истории Киево-Печерского монастыря. "Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка", 1912, т. 18, кн. 3
  2. Соловьев А.В. История русского монашества на Афоне. "Записки Русского научного института в Белграде", 1932, вып. 7
  3. Ричка В. Дзвони Афону. "Всесвіт", 1996, № 1.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • ЧЕРНЕЦТВО, ЧЕРНЕЦТВО В ХРИСТИЯНСТВІ
  • ХРЕЩЕННЯ РУСІ 987–989
  • ХРИСТИЯНСТВО НАРОДНЕ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ПАЇСІЙ
  • СВЯТОГОРСЬКИЙ СВЯТО-УСПЕНСЬКИЙ ЗИМНЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ

  • Пов'язані терміни:
  • АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ
  • БАНУЛЕСКО-БОДОНІ ГАВРІЇЛ
  • БУЛГАРІ ЄВГЕНІЙ
  • ЧЕРНЕЦТВО, ЧЕРНЕЦТВО В ХРИСТИЯНСТВІ
  • ГЛАГОЛИЧНІ ПАМ'ЯТКИ
  • ГОНЧАРЕНКО АГАПІЙ
  • ІГУМЕН
  • ІСИХАЗМ
  • КНЯГИНИЦЬКИЙ ІВАН
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • КОРМЧА, КОРМЧА КНИГА
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИПРІЯН
  • КИПРІЯН
  • КИРИЛИЧНА УКРАЇНСЬКА РУКОПИСНА ПИСЕМНІСТЬ 11–17 СТ.
  • ЛАВРА
  • МАКСИМ ГРЕК
  • МЕЛЕС АНАТОЛІЙ
  • МОДЗАЛЕВСЬКІ
  • МУЗЕЙ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ПОНОМАРЬОВ СТЕПАН ІВАНОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806–1812
  • ШТЕФАН III ВЕЛИКИЙ
  • УНІВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ПАЇСІЙ
  • ВИШЕНСЬКИЙ ІВАН
  • ЗЕЛЕНСЬКИЙ–ЯЦЕНКО ЛЕОНТІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)