ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АНДРОПОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. АНДРОПОВ Юрій Володимирович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Andropov_Y (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АНДРОПОВ ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

АНДРОПОВ Юрій Володимирович (15(02).06.1914–09.02.1984) – парт. і держ. діяч СРСР. Ген. армії (з 1976). Герой Соц. Праці (1974). Н. в станиці Нагутська (нині станиця Ставропольського краю, РФ). Закінчив Рибінський технікум річкового транспорту (1936). Навч. у Петрозаводському ун-ті та ВПШ при ЦК КПРС. 1936– 37 – комсорг ЦК ВЛКСМ на судноверфі ім. В.Володарського в Рибінську Ярославської обл., РРФСР (нині РФ). Від 1937 – секретар, від 1938 – перший секретар Ярославського обкому ВЛКСМ. З 1940 – перший секретар ЦК ЛКСМ Карело-Фінської РСР (нині Карелія, РФ). Під час гітлерівської окупації брав участь у партизан. русі в Карелії. 1944– 47 – другий секретар Петрозаводського міськкому ВКП(б), 1947– 51 – другий секретар ЦК Компартії Карело-Фінської РСР. Від 1951 – в апараті ЦК ВКП(б), з 1953 – на дипломатичній роботі. 1954–57 – Надзвичайний Посол СРСР в Угорщині, один з ініціаторів придушення угор. революції 1956. 1957–62 – зав. від. по зв'язках із соціалістичними країнами та комуніст. партіями цих країн, з 1962 – секретар ЦК КПРС. Спочатку підтримував антисталінський курс, однак після повалення М.Хрущова переорієнтувався. Від трав. 1967 – голова КДБ при РМ СРСР, тоді ж обраний канд. у чл. політбюро ЦК КПРС. Під кер-вом А. органи безпеки знову перетворилися на потужну систему, що контролювала практично всі сфери життя сусп-ва. Активна боротьба КДБ проти інакодумства, дисидентів та інтелектуальної опозиції режиму, застосування проти останніх примусового психіатричного лікування (29 квіт. 1969 за його підписом надіслано спец. листа до ЦК КПРС з планом розгортання мережі психіатричних лікарень і пропозиціями щодо їх використання для захисту держ. і сусп. ладу), позбавлення громадянства, арешти, звільнення з роботи сприяли негативному іміджу А. у колах ліберальної інтелігенції, а також на Заході. Під час перебування А. на чолі КДБ посилились гоніння на дисидентів та правозахисників в Україні (див. ДИСИДЕНТСЬКІ (ОПОЗИЦІЙНІ) РУХИ 1960–1980-х РОКІВ В УКРАЇНІ). Як голова КДБ приділяв багато уваги зовн. розвідці, контррозвідці, розробці нових форм і методів наук.-тех. шпигунства. Брав активну участь в організації вторгнення до 0Чехословаччини 1968. Від 1973 – чл. політбюро ЦК КПРС. Підтримував введення рад. військ в Афганістан (див. АФГАНСЬКА ВІЙНА 1979-1989) і силове розв'язання кризи у Польщі (1980). Від 12 листоп. 1982 – ген. секретар ЦК КПРС, від черв. 1983 – голова Президії ВР СРСР. А. прагнув виправити деякі вади доби Л.Брежнєва (ініціював антикорупційну кампанію, заходи щодо зміцнення дисципліни), намагався адм. методами зупинити кризові явища. Через важку хворобу з серп. 1983 перебував на тривалому лікуванні. Підтримував висунення М.Горбачова на посаду ген. секретаря ЦК КПРС.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Избранные речи и статьи. М., 1983.
Література:
  1. Земцов И. Андропов. Иерусалим, 1983
  2. Steel J., Abraham E. Andropov in Power. Oxford, 1983
  3. Medvedev Zh. Andropow. His Life and Death. Oxford, 1984
  4. Авторханов А. От Андропова к Горбачеву. Париж, 1986
  5. Медведев Р. Генсек с Лубянки: Политическая биография Ю.В.Андропова. М., 1994.

Посилання:
  • АФГАНСЬКА ВІЙНА 1979-1989
  • БРЕЖНЄВ ЛЕОНІД ІЛЛІЧ
  • ДИСИДЕНТСЬКІ (ОПОЗИЦІЙНІ) РУХИ 1960–1980-Х РОКІВ В УКРАЇНІ
  • ГОРБАЧОВ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ХРУЩОВ МИКИТА СЕРГІЙОВИЧ
  • МОСКВА
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ

  • Пов'язані терміни:
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
  • КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ СРСР ТА КОМІТЕТ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ УРСР
  • КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В СРСР 1988
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВЕНІАМІНОВИЧ
  • ПОЛІТБЮРО, ПОЛІТИЧНЕ БЮРО ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ РКП(Б)/ВКП(Б)/КПРС
  • РОСІЯ
  • ТЕРЕЛЯ ЙОСИП МИХАЙЛОВИЧ
  • ВЕРХОВНА РАДА СРСР


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)