ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АННАЛИ (ХРОНІКИ, ЛІТОПИСИ)

  Бібліографічне посилання: Дзира Я.І. АННАЛИ (хроніки, літописи) [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Annaly (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АННАЛИ (ХРОНІКИ, ЛІТОПИСИ)

АННАЛИ (лат. annales від annus – рік) – 1) записи по роках найважливіших подій у Римі Стародавньому, а також у деяких країнах Зх. Європи за середніх віків. (На Русі їхніми відповідниками були літописи.) Вони є найдавнішою формою історіографічних творів (див. ІСТОРИЗМ). Щорічні записи були поширені у давніх єгиптян, ассірійців, персів, китайців та ін. народів. У Стародавньому Римі за велінням верховного жерця (великого понтифіка) усі важливі події щорічно сухо й лаконічно нотувалися на білих, покритих гіпсом дошках, і їх показували публіці. Коли почалися такі записи, невідомо (гадають – 5 ст. до н. е., є й ін. гіпотези). Втрачені, очевидно, під час пожежі Рима 387 до н. е., А. були відновлені по пам'яті, зібрані в 80 книгах (Annales Maximi – Великі А.). Ведення А. припинилося між 123 і 114 рр. до н. е. А. не збереглися, проте відомості про них та їхній зміст є у тв. давньорим. істориків. Останніх традиційно називали анналістами, а свої тв. анналісти називали А.

У Європі А. були поширені до 13–14 ст. Велися вони переважно в монастирях. Середньовічні А. часто називали ще й хроніками. Починаються вони від "сотворіння світу" або ж Різдва Христового, писалися здебільшого лат. мовою. Для свого часу вони мали істор. значення, інколи їх виклад мав і прагматичний характер, був логічно обумовлений. А. разом з "Історіями" стали основою для появи пізніших хронік. Найвизначніші середньовічні А.: "Аннали франкського королівства" (Annales regni francorum, 8–9 ст.), Фульдські аннали (680–901), Сен-Бертенські аннали (741–882), Реймські аннали (10 ст.), Хільдесхеймські аннали (до 1137), Кведлінбурзькі аннали Ламберта Герсфольдського (11 ст.), Празькі А. (899–1220), Генуезькі А. (1099– 1294) та ін.;

2) назви деяких сучасних міжнар. істор. журналів (див. АННАЛІВ ШКОЛА).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Люблинская А.Д. Источниковедение истории средних веков. Л., 1955.

Посилання:
  • АННАЛІВ ШКОЛА
  • ІСТОРИЗМ
  • РИМ СТАРОДАВНІЙ

  • Пов'язані терміни:
  • ФЕОФАН СПОВІДНИК
  • ІОАНН СКІЛІЦА ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ЛІТОПИС, ЛІТОПИСАННЯ, ЛІТОПИСОЗНАВСТВО
  • ОСОБИСТІСТЬ В ІСТОРІЇ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ЯЗИЧНИЦТВО


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)