ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АРОН РЕЙМОН КЛОД ФЕРДІНАНД

  Бібліографічне посилання: Кара-Мурза А.А. АРОН РЕЙМОН КЛОД ФЕРДІНАНД [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Aron (останній перегляд: 18.10.2017)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АРОН РЕЙМОН КЛОД ФЕРДІНАНД

АРОН (Aron) Реймон Клод Фердінанд (14.03.1905–17.10.1983) – франц. мислитель та публіцист, наук. напрацювання якого широко використовуються, в т. ч. укр. дослідниками, в аналізі соціальної історії 20 ст. Н. в м. Рамбервіллер, Франція. 1928 закінчив Еколь Нормаль в Парижі (де разом із ним вчилися Сартр Жан-Поль, П.Ні- зан, Ж.Кангійєм, А.Койре). 1930 продовжив навчання у Німеччині. 1935 вийшла перша кн. А. "Критична філософія історії", в якій аналізувалися погляди В.Дільтея, Г.Ріккерта, Г.Зіммеля і М.Вебера. Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів вернувся у Францію. На поч. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945 служив у війську. Після окупації Франції емігрував до Англії, де редагував ж. "Вільна Франція"; регулярно публікував "Французьку хроніку".

Після війни повернувся на батьківщину. Від 1962 – віце-президент Всесвітньої соціологічної асоц. Від 1963 – дійсний чл. Франц. акад. моральних і політ. наук, почесний д-р Гарвардського, Оксфордського та ін. ун-тів. Почесний чл. Амер. акад. мист-в і наук.

Осн. праці А. присвячені проблемам філософії історії, аналізу соціокульт. і політ. суперечностей сучасних індустріальних сусп-в. Займався також проблемами епістемології і методології істор. пізнання. У праці "Опіум інтелектуалів" (1955) різко виступив проти франц. інтелектуалів, які некритично підтримували "реальний соціалізм" у СРСР. Всупереч популярному у Франції антиамериканізму вважав США "породженням європейського лібералізму", був послідовним прихильником присутності США в Європі та зх. військ.-політ. альянсу, вбачаючи в цьому противагу експансії СРСР у Сх. Європі.

В 1960–70-ті рр. А. став одним із творців і провідних теоретиків концепції деідеологізації та єдиного індустріального сусп-ва. На його думку, зх. (демократ.) та рад. (авторитарна; див. Авторитарні режими) моделі є лише різними модифікаціями одного й того ж універсального новітнього соціального типу. При цьому, однак, на відміну від прихильників ідеї конвергенції (поступового злиття капіталізму та комунізму), А. наполягав на неминучості "демістифікації" і поглинання ідеологізованого соціалізму більш науково раціональним та ефективним капіталізмом.

В останні роки життя в його ліберальних уявленнях про закономірності істор. розвитку з'явились елементи соціального песимізму: прогрес науки й техніки, на думку А., породжує соціальні ідеали (в першу чергу ідеал свободи), які сам же заважає втілити. У конфлікті між цінностями демократії (свобода, рівність, автономія особистості) та імперативами індустріального сусп-ва (централізація, ієрархізація, субординація, дисципліна) А. вбачав гол. причину нестабільності сучасної цивілізації.

П. у м. Париж.


Праці:
  1. Пристрастный зритель. М., 1992
  2. Демократия и тоталитаризм. М., 1993
  3. Этапы развития социологической мысли. М., 1993.

Посилання:
  • АВТОРИТАРНІ РЕЖИМИ
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • САРТР ЖАН-ПОЛЬ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • ВЕБЕР МАКС

  • Пов'язані терміни:
  • ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО
  • ПІЗНАННЯ ІСТОРИЧНЕ, ГНОСЕОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА
  • ПОСТУПУ ТЕОРІЇ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)