ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АРШИНОВ (МАРІН) ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Волковинський В.М. АРШИНОВ (Марін) Петро Андрійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Arshynov (останній перегляд: 20.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АРШИНОВ (МАРІН) ПЕТРО АНДРІЙОВИЧ

АРШИНОВ (Марін) Петро Андрійович (1887 – після 1931) – учасник революц. руху, громадянської війни в Україні 1917–1921, літератор. Н. в м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) у родині робітника. Від 1904 у революц. русі. 1905 працював слюсарем у залізничних майстернях м. Кизил-Арват (нині місто в Туркменії), де вступив до місц. більшовицької орг-ції, ред. газ. "Молот". 1906 повернувся до Катеринослава. Приєднався до анархістів, вів пропагандистську роботу серед місц. робітників, включився в терористичну боротьбу проти адміністрації та поліції. 23 груд. 1906 підірвав поліцейську дільницю; 7 берез. 1907 здійснив замах на нач. залізничних майстерень м. Олександрівськ (нині ЗАПОРІЖЖЯ) Василенка. Був заарештований і засуджений до смертної кари. Втік з-під варти і виїхав до Франції. 1909 повернувся в Росію і вів у її центр. губерніях пропаганду, а також займався експропріаціями. 1910 виїхав до Австро-Угорщини, де був заарештований і наступного року виданий рос. властям, які засудили його до 20-літньої каторги. Ув'язнення відбував у Бутирській в'язниці. Там познайомився з Н.Махно і справив на останнього значний ідейний вплив. Після ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 вийшов з тюрми, працював у Моск. анархічній орг-ції та видавав газ. "Анархист". З 1918 – в Україні. Спочатку на Донбасі, де був ред. газ. "Голос анархиста". Від квіт. 1919 і до поч. 1921, з перервами, перебував у махновському війську: редагував газети "Путь к свободе", "Повстанец" та ін., обіймав з верес. 1920 по лют. 1921 посаду зав. культосвіт. від. 1922 емігрував до Німеччини, жив у Франції, а потім у США, де і помер.

Напередодні суду над Н.Махном у Польщі 1923 видав "Историю махновского движения". Ця книга сприяла винесенню Махну виправдувального вироку.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. История махновского движения (1918–1921). Берлин, 1923
  2. Два побега (из воспоминаний анархиста 1906–1909). Париж, 1929.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917–1921
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ
  • ЗАПОРІЖЖЯ

  • Пов'язані терміни:
  • АНАРХІЗМ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)