ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АВГУСТ ІІ

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. АВГУСТ ІІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Avhust_II (останній перегляд: 12.11.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АВГУСТ ІІ

АВГУСТ II Фридерик Сильний (August II Fryderyk Mocny; 12.05.1670–01.02.1733) – польс. король з династії Веттінів (1697– 1706, 1709–33), курфюрст саксонський (Фрідріх Август I, 1694–1733). Домігся королів. трону в результаті боротьби зі ставлеником Франції принцом Конті за допомогою підкупу частини депутатів сейму та введення до Польщі саксонського війська. Його правління підтримувала монархія Габсбургів. У 1-му десятилітті свого королювання (до 1706)

А. II спирався на антифранц. міжнар.-політ. систему ("Великий союз"), до складу якого, крім габсбургської Австрії, входили Англія, Голландія (нині Нідерланди), Бранденбург-Пруссія, Португалія, Савойя і більша частина князівств "Священної Римської імперії германської нації".

А. II прагнув реалізувати особисту унію й утворити унітарне саксонсько-польс.-литов. держ. об-ня, яке поставило б представника династії Веттінів у один ряд з провідними монаршими дворами. Для цього шукав підтримки у сусідніх д-в, пропонуючи їхнім правителям в обмін на допомогу в боротьбі з "шляхетськими вольностями" польс.-литов. землі. Намагався приєднати до спадкових саксонських володінь Ліфляндію (нині пн. ч. Латвії і пд. ч. Естонії) й Естляндію (нині пн. ч. Естонії), а також Трансільванію (нині у складі Румунії) й Молдову. 16 січ. 1699 уклав Карловицький договір (див. Карловицький конгрес 1698– 1699) з Османською імперією, згідно з яким до Польщі відійшли землі пд.-сх. Київщини та Поділля. Але, незважаючи на постанову сейму 1699 про заборону козац. "міліції", намагався використати козацтво Правобережної України, про що свідчила вручена фастівському полк. С. Палію корогва з королів. гербом. Окремі частини козаків влітку 1700 брали участь в облозі польс. військами м. Рига (нині столиця Латвії). Королів. універсалом від 15 черв. 1700 на укр. тер. Корони Польської греко-католики (див. Українська греко-католицька церква) зрівнюються у правах з римо-католиками (див. Римо-католицька церква в Україні). Проте на поч. 1702 А. II видав універсал про ліквідацію козацтва у Київ. та Брацлав. воєводствах. Спільно з Петром I згідно з Нарвським договором 30 серп. 1704 придушив козац.-сел. повстання під проводом ,С. Палія, А. Абазина, С. Самуся таЗ. Іскри на Правобережній Україні. Протягом 1711– 12 за наполяганням А. II і згідно з польс.-рос. домовленостями відбулося виселення жителів козац. полків з Правобережжя на Лівобережну Україну. В результаті швед. окупації Польщі та невдоволення внутр. опозиції (т. зв. Великопольська шляхетська конфедерація) А. II згідно з договором із королем Швеції Карлом ХІІ від 24 верес. 1706 віддав польс. корону його ставленику – Станіславу I Лещинському. Річ Посполита у цей час була виключена із сфер впливу Австрії і Франції. Поступово польс.-литов. д-ва потрапила під вплив Рос. д-ви. Після Полтавської битви 1709 і перемоги Петра I над Карлом ХII А. II відновив владу над Річчю Посполитою. 20 жовт. 1709 А. II і Петро I уклали мир в м. Торунь (Польща), згідно з яким Росія зобов'язувалася надавати королю військ. підтримку. У відповідь вальний сейм 1710 у Варшаві ратифікував "Вічний мир" 1686 і визнав встановлені ним польс.-рос. кордони.

Протягом 1715–17 А. II з допомогою саксонських військ вів боротьбу з Тарногородською конфедерацією, яка закінчилася підписанням договору між королем і шляхтою, затвердженим "Німим сеймом" 1717. Договір регулював унійні стосунки між Річчю Посполитою і Саксонією: саксонським урядовцям заборонялося втручатися у внутр. справи Польщі й представляти її на міжнар. рівні; саксонське військо мало покинути польс.-литов. д-ву; королю заборонялося протягом тривалого часу перебувати у столиці Саксонії – м. Дрезден (нині ФРН). Передбачалося проведення скарбово-військ. реформи (встановлення на користь війська постійного поголовного податку в Польщі і подимного – в Литві); польс. військо мало нараховувати 24 тис. осіб; обмежувалися права коронних і польних гетьманів; у воєводських сеймиків відбиралося право набору до війська і збирання окремих податків; заборонялося створювати опозиційні конфедерації шляхетські.

У внутр. політиці, крім боротьби з представниками окремих магнатських і шляхетських родів, А. II намагався створити постійну армію з артилерією і флотом; вживав заходи щодо поліпшення нац. пром-сті і торгівлі, зокрема хотів взяти контроль над транзитною торгівлею зі Сх.; домагався повернення у Польщу з-за кордону заможних магнатсько-шляхетських родин тощо. А. II мав одну з найрозвиненіших у тогочасній Європі дипломатичних служб – його постійні представники перебували майже у всіх європ. д-вах. Проте поступове зближення у 20–30-х рр. 18 ст. інтересів Російської імперії, Австрії і Пруссії щодо Польщі готувало поділи польс. земель (див.Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) між цими д-вами. В останнє десятиріччя правління А. II д-вою фактично керувало угруповання представників магнатського роду )Чарторийських та його прихильників (т. зв. Фамілія). За їх допомоги після смерті А. II польс. корона була передана його синові Фридерику Августу III Саксонському.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Otwinowski E. Dzieje Polski pod panowaniem Augusta II. Kraków, 1849
  2. Feldman J. August II Mocny. В кн.: Polski Słownik biograficzny, t. 1. Kraków, 1935
  3. Staszewski J. August II. Warszawa, 1986
  4. Markewicz M. Rady senatorskie Augusta II (1697–1733). Wrocław, 1988.

Посилання:
  • АБАЗИН (АБАЗИНЕЦЬ) АНДРІЙ
  • АВГУСТ ІІІ
  • ЧАРТОРИЙСЬКІ
  • ГАБСБУРГИ
  • ІСКРА ЗАХАР ЮРІЙОВИЧ
  • КАРЛ XII
  • КАРЛОВИЦЬКИЙ КОНГРЕС 1698–1699
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КОРОНА, КРОНА
  • КОЗАЦТВО УКРАЇНСЬКЕ
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МОЛДОВА
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПОДІЛЬСЬКА ЗЕМЛЯ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • САМУСЬ (САМІЙЛО ІВАНОВИЧ)
  • СТАНІСЛАВ І ЛЕЩИНСЬКИЙ
  • СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ ГЕРМАНСЬКОЇ НАЦІЇ
  • УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА
  • УКРАЇНСЬКА КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА (УКЦ)
  • ВАЛЬНИЙ СЕЙМ
  • ВАРШАВА
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.

  • Пов'язані терміни:
  • АПОСТОЛ ДАНИЛО ПАВЛОВИЧ
  • БРАТКОВСЬКИЙ ДАНИЛО БОГДАНОВИЧ
  • ФАСТІВСЬКИЙ ПОЛК
  • КАЛАБАЛИК
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КАРЛ XII
  • КОПЕНГАГЕНСЬКИЙ СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1709 МІЖ РОСІЙСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ І ДАТСЬКИМ КОРОЛІВСТВОМ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МАЗЕПИНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ
  • НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704
  • ПАСЕК ЯН-ХРИЗОСТОМ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОЛЬЩА
  • РАВА-РУСЬКА
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1686–1700
  • СЕНЯВСЬКІ
  • ШУМЛЯНСЬКИЙ ЙОСИП
  • СТАНІСЛАВ-БОГУСЛАВ ЛЕЩИНСЬКИЙ
  • ТАРАЩА , МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ТАТАРИ СЛУЖИВІ
  • УРЯДНИКИ КОРОНИ ПОЛЬСЬКОЇ, ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
  • ЯБЛОНОВСЬКІ
  • ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ЯН
  • ЖАБОКРИЦЬКИЙ ДІОНІСІЙ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)