ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АВСТРОМАРКСИЗМ

  Бібліографічне посилання: Ясь О.В. АВСТРОМАРКСИЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Avstromarksyzm (останній перегляд: 16.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АВСТРОМАРКСИЗМ

АВСТРОМАРКСИЗМ – європ. лівореформістська ідеологічна та політ. течія; склалася на поч. 20 ст. в австрійс. соціал-демократії; набула поширення у міжвоєнну добу (1919–39); пішла на спад з початком ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945 Ідеї А., зокрема концепція культ.-нац. автономії, мали свого часу певний вплив на укр. соціал-демократію.

У світоглядному відношенні А. поєднує марксизм із неокантіанством. Австромарксисти обстоювали необхідність проведення фундаментальної ревізії марксистської теорії з огляду на: диференціацію робітн. класу й істотні зрушення у класовій структурі (поява середнього класу); орг. зміни в економіці розвинутих капіталіст. країн; динамізм етнонац. відносин. Адаптуючи марксизм до реалій тогочасного життя, ідеологи А. розробили низку концепцій, зокрема нац.-культ. диференціації, еволюційно-нац. політики (О.Бауер), організованого капіталізму (Р.Гільфердінг), класу сфери послуг (К.Реннер), синтезу приватної ініціативи, держ. регулювання й антикризових заходів тощо. Ключові положення А. ґрунтувалися на концептах соціалізованої гуманності та нації як культурної спільноти. Політ. програма А. базувалася на засадах соціального реформізму і культ.-нац. автономії. Теоретики А. вважали, що елементи соціалізму поступово визрівають у надрах капіталізму, зокрема внаслідок соціалізації капіталіст. пром-сті. Здебільшого А. орієнтувався на конституційні засоби та форми політ. боротьби у межах парламентської демократії, хоча й не цурався ліворадикальної риторики, переважно в агітаційних цілях. Деякі концепти та установчі положення А. знайшли відображення у повоєн. програмних документах (1947, 1958, 1978) Соціаліст. партії Австрії.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Гильфердинг Р. Финансовый капитал: Новейшая фаза в развитии капитализма. М., 1912
  2. Гайдалемівський П. Українські політичні партії: їх розвиток і програми. Зальцведель, 1919
  3. Бауер О. Шлях до соціялізму. К., 1920
  4. Його ж. Австрийская революция 1918 года. М.–Л., 1925
  5. Рубинштейн А.Я. Отто Бауэр – теоретик австрийской социал-демократии. М.–Л., 1934
  6. Лившиц М.А. Странный социализм. "Новое время", 1958, № 9–10, 12
  7. Турок В.М. От австромарксизма к современному ревизионизму. "Новая и новейшая история", 1958, № 4, Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: Документи і матеріали, т. 1–3. [Мюнхен], 1983
  8. Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму. К., 1999
  9. Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 6–8, К., 2001.

Посилання:
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • КАПІТАЛІЗМ
  • СОЦІАЛІЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • МАРКС КАРЛ ТА УКРАЇНА
  • МАРКСИЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНА АВТОНОМІЯ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)