ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ

  Бібліографічне посилання: Кульчицький С.В. АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Avtonomizatsiya_radyanskykh (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ

АВТОНОМІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ – спроба перетворення формально незалежних рад. д-в, у т. ч. УСРР, на автономні республіки РСФРР. Мета А.р.д – зменшення розриву між реально низьким і конституційно високим політ. статусом нац. республік. В ході Жовтневої революції 1917 більшовики взяли на озброєння гасло нац. рад. державності, щоб привернути на свій бік нац.-визвольний рух пригноблених народів Російської імперії. Це допомогло їм захопити держ. владу, встановити диктатуру своєї партії, а також перемогти у громадян. війні 1918–21. На тер. колиш. імперії виникла низка формально незалежних рад. д-в. Проте завдяки диктатурі РКП(б), яка, однак, не була відображена в конституціях республік, уся сукупність рад. д-в фактично являла собою централізовану унітарну країну без назви.

Після закінчення громадян. війни багатьом представникам центр. компартійно-рад. кер-ва здалося, що гасло нац. рад. державності втратило актуальність і настав час будувати єдину д-ву. Нарком РСФРР у справах національностей Й. Сталін запропонував надати УСРР та ін. "незалежним" д-вам такий же статус, який мали існуючі у складі Росії автономні республіки.

Спроба А.р.д. спочатку здійснювалася за відсутності ЛЕНІН Володимир Ілліч, який хворів. Переважна більшість керівних діячів нац. республік виступила проти А.р.д. Вони були стурбовані пониженням власного політ. статусу і одночасно вважали, що пропагандистський ефект нац. державності ще не вичерпаний. Голова РНК УСРР Х. Раковський звернувся від їх імені до В.Леніна. Сталін також звернувся до Леніна. У своєму листі він наголосив: "Ми переживаємо таку смугу розвитку, коли форма, закон, конституція не можуть бути ігноровані, коли молоде покоління комуністів на окраїнах гру в незалежність відмовляється розуміти як гру, вперто приймаючи слова про незалежність за чисту монету й так само вперто вимагаючи від нас проведення в життя букви конституції незалежних республік".

В.Ленін пригасив конфлікт у партійно-рад. кер-ві шляхом часткового врахування позицій обох сторін. Він погодився на єдину багатонац. д-ву, але не допустив автономізації нац. республік. Було запропоновано, поряд з Рос. Федерацією, ще й федерацію "другого поверху": всі незалежні республіки "разом і нарівні" з Росією мали увійти до нового держ. утворення – Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Якубовская С.И. Строительство Союзного Советского социалистического государства. М., 1960
  2. Волковинський В.М., Кульчицький С.В. Християн Раковський: Політичний портрет. К., 1990
  3. Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). К., 1996.

Посилання:
  • ЛЕНІН ВОЛОДИМИР ІЛЛІЧ
  • РАКОВСЬКИЙ ХРИСТИЯН ГЕОРГІЙОВИЧ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ
  • СТАЛІН ЙОСИФ ВІССАРІОНОВИЧ
  • ЖОВТНЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ У ПЕТРОГРАДІ 1917

  • Пов'язані терміни:
  • ІМПЕРІЯ
  • СРСР, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)