ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ

  Бібліографічне посилання: Лисенко О.Є. АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Avtonomna_pravoslavna (останній перегляд: 17.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ

АВТОНОМНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ – конфесія, що виникла й діяла на тер. Рейхскомісаріату "Україна" в роки гітлерівської окупації. На архієрейському соборі у серп. 1941 в Почаївській лаврі за участі архієпископів Олексія (Громадського), Симона (Івановського), єпископів Веніаміна (Новицького) і Пантелеймона (Рудика) було вирішено: а) до помісного собору правосл. церкви в Україні вважати її канонічно залежною від Моск. патріархату РПЦ; б) повернути їй права автономії; в) надати старшому з ієрархів архієпископу Олексію повноваження обласного митрополита. На соборі єпископів у груд. 1941 Олексія (Громадського) оголошено митрополитом Волин. і Житомир. та екзархом України. Канонічною підставою утворення Автономної правосл. церкви (АПЦ) стали рішення Всерос. помісного собору (1918 затверджені патріархом Тихоном) про автономні права правосл. церкви в Україні. АПЦ, за різними оцінками, мала 16 архієреїв, 5600 приходів. Їй належали обидві лаври – Києво-Печерська і Почаївська, а також майже всі (крім 4, що перебували у складі УАПЦ) монастирі. Під час окупації висвячено бл. 400 пастирів. 1943–44 діяла Кременецька духовна семінарія.

У жовт. 1942 відбулася зустріч митрополита Олексія з автокефальними єпископами Мстиславом (Скрипником) і Никанором (Абрамовичем), результатом якої стало підписання Акта про об'єднання автономної і автокефальної церков. Унаслідок тиску нім. властей і власної ієрархії Олексій 16 груд. визнав акт недійсним. Міжконфесійні тертя стали однією з гол. причин страти Олексія (Громадського), єпископа Михайла (Тарнавського) та трьох десятків священиків АПЦ бойовиками ОУН. АПЦ визнавала окупаційну владу і виконувала її розпорядження. З приходом рад. влади більшість її ієрархів репресовано, а рядовий клір перейшов до складу РПЦ.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Heyer K. Die Orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. Cologne (Braunsfeld), 1953
  2. Волошин Ю. Українська православна церква в роки нацистської окупації. Полтава, 1997
  3. Пащенко В. Православ'я в новітній історії України. Полтава, 1997
  4. Лисенко О.Є. Церковне життя в Україні. 1943–1946. К., 1998.

Посилання:
  • ГРОМАДСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ
  • МСТИСЛАВ
  • ПОЧАЇВСЬКА СВЯТО-УСПЕНСЬКА ЛАВРА
  • ТИХОН (БЕЛАВІН)
  • УКРАЇНА, РЕЙХСКОМІСАРІАТ

  • Пов'язані терміни:
  • ГРОМАДСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ
  • КИЇВСЬКІ ІЄРАРХИ, ЗАГАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК КИЇВСЬКИХ ЄПИСКОПІВ, АРХІЄПИСКОПІВ, МИТРОПОЛИТІВ І ПАТРІАРХІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)