ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАЧИНСЬКИЙ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Стрельський Г.В. БАЧИНСЬКИЙ Євген Васильович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bachynskyj_Y (останній перегляд: 16.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАЧИНСЬКИЙ ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

БАЧИНСЬКИЙ Євген Васильович (24.08.1878–1978) – укр. політ. і церк. діяч, журналіст, дипломат. Н. у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) у високоосвіченій шляхетній родині (батько – колиш. капітан рос. армії, а мати – з роду гетьмана І. Виговського). По закінченні кадетського корпусу в м. Орел (нині місто в РФ) Б. навч. в Михайлівському артилер. уч-щі в Санкт-Петербурзі. Редагував ж. "Михайловец", що виходив 1902–03, де друкував матеріали про Україну. Закінчивши Михайлівське артилер. уч-ще (1905), служив офіцером у фортеці Осовець (нині тер. Польщі) на рос.-нім. кордоні. Був чл. таємної орг-ції "Всеросійський союз офі- церів", яка планувала примусити імп. Миколу II проголосити конституцію й встановити федеративний устрій в Росії.

На поч. 1908 за участь у повстанні в Осовецькій фортеці був заарештований і ув'язнений в сумнозвісних "Хрестах" (тюрма у м. Санкт-Петербург). Після втечі з в'язниці нелегально дістався до Франції, де залишився як політ. емігрант. Був фундатором і скарбником Укр. клубу в Парижі, друкував статті про Україну у франц. пресі.

1910 побував на Буковині, брав участь у вічах, виступав на захист укр. ун-ту в м. Чернівці, за що знову заарештований. Звільнившись з ув'язнення (1911), через Швейцарію повернувся до Франції. 1913–14 працював у Версалі у Вищій садівничій шк. До Першої світової війни співпрацював в укр. часописах "Дзвінок" і "Діло" (Львів), " Рада" (Київ), "Сніп" (Харків), "Рідний край" (Полтава) та ін. 1914 переїхав до Женеви (Швейцарія), де 1915 став фундатором і секретарем укр. т-ва "Громада". 1915–16 прослухав три семестри на соціально-екон. ф-ті Лозаннського ун-ту.

1915–17 виконував обов'язки представника Союзу визволення України (СВУ) в Швейцарії, робив огляди преси для "Вісника СВУ" та був ред. місячника "La Revue Ukrainienne".

Згодом опублікував свої спогади "Рік 1917. Початок другої революції в Росії, як вона відбилася серед українців у Швейцарії. (За тогочасними нотатками)" ("Визвольний шлях", Лондон, 1958). Разом з П.Чикаленком заснував "Українську книгарню" у Лозанні (Швейцарія), яка діяла 1917–19.

Від трав. 1917 – ред. тижневика "L'Ukrainе" та заст. дир. Укр. пресового бюро в Лозанні. Наприкінці 1918 Директорія УНР призначила його консулом УНР в Лозанні. 1921 – делегат від Української автокефальної православної церкви на конгресі "Універсального альянсу для міжнаціонального братства через церкву" в Женеві, де зачитав меморандум про УАПЦ. Від 1922 – офіц. уповноважений від УАПЦ (Київської) у Зх. Європі. 1925–26 видавав церк. бюлетень "Благовісник", що виходив кількома мовами, брав участь у Всесвітньому церк. конгресі в Стокгольмі (Швеція). 1929 закінчив теол. ф-т Женевського ун-ту. Від 1930 видавав церк. бюлетень "Екклезія" франц. і укр. мовами. У Женеві заснував Укр. клуб, який організовував акції "порятунку голодуючих" під час голодомору 1932–1933 в Україні.

Багато років був кореспондентом часописів, що видавалися укр. та ін. мовами, зокрема "Шлях" (Зальцведель), " Українське слово" (Берлін), "Українська трибуна" (Варшава), "Америка" (Філадельфія), "Діло", " Рідний край" (Львів), " Воля" (Відень), "Нове життя" (Прага), "Дніпро" (Чикаго), "Дзвін" (Рівне) та ін.

З 1939 за призначенням уряду УНР на еміграції був дир. Центр. допомогового к-ту Укр. Червоного Хреста на чужині. 1945–46 матеріально допомагав укр. емігрантам, які після Другої світової війни перебували в таборах для переселенців, пожертвувавши 2 тис. дол. особистих заощаджень. 1955 Б. висвячений на єпископа УАПЦ – Соборноправної. Багато зробив для зміцнення укр. правосл. церкви в країнах Європи.

П. у м. Бюль (Швейцарія).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Бачинський М.С. Олександр та Євген Бачинські. В кн.: Українська біографістика, вип. 2. К., 1999
  2. Стрельський Г. Діячі України доби національно-визвольних змагань (1917–1920 рр.). "Iсторія в школі", 2000, № 3
  3. Його ж. Українські дипломати доби національного державного відродження (1917– 1920 рр.). К., 2000.

Посилання:
  • АМЕРИКA
  • БУКОВИНА
  • ЧЕРНІВЦІ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДІЛЯТИН
  • ДНІПРОПЕТРОВСЬК
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР
  • МИКОЛА II
  • ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І УКРАЇНА. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (ВЕЛИКА ВІЙНА)
  • РАДА
  • РІДНИЙ КРАЙ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА (УАПУ)
  • ВИГОВСЬКИЙ ІВАН ОСТАПОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)