ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАЙЄР ГОТЛІБ-ЗІГФРІД

  Бібліографічне посилання: Плахонін А.Г. БАЙЄР Готліб-Зігфрід [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bajier_H (останній перегляд: 21.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАЙЄР ГОТЛІБ-ЗІГФРІД

БАЙЕР Ґотліб-Зігфрід (Bayer) (в нім. літ. Теофіл Зигфрид; 06.01. 1694–10.02.1738) – нім. історик, філолог. Акад. Петерб. АН (1725). Н. в м. Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ) у сім'ї емігрантів з Угорщини. Батько Б. підробляв живописом. До 1709 навч. у колегії Фрідріха в класі відомого гуманіста Еґерса, а 1710–13 – у Кенігсберзькому ун-ті. 1714–17 багато мандрував Німеччиною, вивчав давні та сх. мови. 1715 захистив дис., присвячену трактуванню напису на хресті Ісуса Христа. 1717 отримав звання магістра у Лейпцигу. 1717–25 викладав в ун-ті Кенігсберга, працював проректором міськ. кафедральної школи. За рекомендацією математика, акад. Петерб. АН Х.Гольдбаха був запрошений до Санкт-Петербурга, де обійняв посаду кер. каф-ри старожитностей та сх. мов (лют. 1726) новоутвореної Петерб. АН. Осн. увагу приділяв вивченню сх. та давніх мов. Завідував академічною г-зією, 1732– 37 після від'їзду історика та археографа, акад. Петерб. АН Г.-Ф.Міллера до Сибіру редагував кілька випусків наук. час. "Sammlung russisсher Geschichte". Навч. майбутнього рос. імп. Петра II (1727– 30) антич. історії. Після смерті Петра II наближений до двору Анни Іванівни, був щирим прибічником Е.-І.Бірона.

Б. заклав основи істор. науки в Росії. Окрім робіт з історії та філології Давнього світу, написав низку робіт з історії скіфів та сарматів. Буквально сприйняв повідомлення давньорус. літописів про запрошення варягів, висунув припущення про запозичення слов'янами к-ри та державності в норманів та герм. народів, тим самим заклав початки "норманської теорії" походження Русі (див. Норманська проблема). Не знаючи рос. мови, вивчав "Повість временних літ" у нім. перекладі. Заслугою його є те, що він був одним з перших, хто в дослідженнях історії Русі звернувся до вивчення повідомлень давніх авторів, зокрема Геродота, Константина VII Багрянородного, джерел сканд. походження.

У дослідженні історії сх. слов'ян Б. активно співробітничав з Ф.Прокоповичем. Частина їхнього листування збереглася.

Через конфлікт із секретарем Петерб. АН І.-Д.Шумахером 1737 змушений був полишити посаду і планував повернутися до Пруссії.

Раптово помер від застуди в С.-Петербурзі.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Пекарский П. История императорской Академии наук в Петербурге, т. 1. СПб., 1870
  2. Алпатов М.А. Русская историческая мысль и Западная Европа (XVIII – первая половина XIX в.). М., 1985.

Посилання:
  • АННА ІВАНІВНА
  • ГЕРОДОТ ТА ЙОГО ІСТОРІЇ ПРО СКІФІЮ
  • КОНСТАНТИН VII БАГРЯНОРОДНИЙ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • ПРОКОПОВИЧ ФЕОФАН
  • САРМАТИ
  • СКІФИ
  • ВАРЯГИ

  • Пов'язані терміни:
  • ЛОМОНОСОВ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
  • НОРМАНСЬКА ПРОБЛЕМА
  • РУСЬКИЙ КАГАНАТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)