ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАХ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БАХ Олексій Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bakh_O (останній перегляд: 18.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАХ ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

БАХ Олексій Миколайович (до охрещення – Абрам Літманович; 17(05).03.1857–13.05.1946) – революц. діяч, публіцист, учений. Д-р honoris causa Лозаннського ун-ту (1917), дійсний чл. АН СРСР (1929), Герой Соц. Праці (1945).

Н. в м. Золотоноша в родині техніка-винокура. Навч. у 2-й Київ. г-зії. 1875 вступив на фіз.-мат. ф-т Київ. ун-ту. Учасник студентських заворушень 1878. Засланий до Бєлозерська (нині місто Вологодської обл., РФ), того ж року через хворобу переведений на Катеринославщину – до м. Новомосковськ, потім – м. Бахмут (нині м. Артемівськ). Наприкінці 1881 – у м-ку Бориспіль (під таємним наглядом поліції).

Після поновлення в Київ. ун-ті очолив місц. групу "Народної волі" (1882). Здійснював соціаліст. пропаганду серед робітників, поширював прокламації, у т.ч. ним же складені. На поч. 1883 заарештований, допитаний жандармами щодо його участі в конспіративній орг-ції, проте не був викритий. Від весни 1883 – у підпіллі. Автор агітаційної брошури "Царь-голод" (від 1905 до 1917 не раз перевидавалася, зокрема під заголовком "Экономические очерки", а в укр. пер. – "Економічні нариси").

1885 емігрував. Співпрацював із паризьким ж. "Moniteur Scientifique". Від 1890 – дослідник у "Колеж де Франс". 1891–92 під прізвищем Лемперт мешкав у США, співробітничав у нью-йоркському час. "The World". 1894– 1917 – на власній наук.-вироб. експериментальній базі поблизу Женеви (Швейцарія).

1905 – секретар закордонного к-ту есерів (див. Партія соціалістів-революціонерів). 1917 – у петрогр. вид-ві "Земля и воля". 1918 продовжив наук. діяльність. Разом із Б.Збарським організував лабораторію для потреб хім. пром-сті, згодом – Хім. ін-т. 1920 створив Біохімічний ін-т Наркомату охорони здоров'я, а 1935 спільно з О.Опаріним – Iн-т біохімії АН СРСР у Москві. 1939– 45 – акад.-секретар Від-ня хім. наук АН СРСР.

1907 у ж. "Былое" надрукував свої спогади. 1926 подав автобіографію для Енциклопедичного словника братів Гранатів (див. Гранат, енциклопедичний словник).

Нагороджений 4-ма орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора, лауреат Сталінської премії (1941), депутат ВР СРСР 1-го скликання.

П. у м. Москва.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. До 80-річчя з дня народження і 50-річчя наукової діяльності акад. О.М. Баха. "Український біохімічний журнал", 1937, № 2
  2. Алексей Николаевич Бах. М.–Л., 1946
  3. Проценко А.П. Академік Бах основоположник вітчизняної біохімії. К., 1952
  4. Бах Л.А., Опарин А.И. Алексей Николаевич Бах. М., 1957
  5. Деятели СССР и революционного движения России. М., 1989.

Посилання:
  • АРТЕМІВСЬК (БАХМУТ)
  • БОРИСПІЛЬ
  • ГРАНАТ, ЕНЦИКЛОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК
  • МОСКВА
  • НАРОДНА ВОЛЯ
  • НОВОМОСКОВСЬК
  • ПАРТІЯ СОЦІАЛІСТІВ-РЕВОЛЮЦІОНЕРІВ
  • ЗОЛОТОНОША

  • Пов'язані терміни:
  • ЧЕРКАСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ЛЕНІНСЬКІ ПРЕМІЇ ТА ПРЕМІЇ ІМЕНІ ЛЕНІНА
  • НАРОДНИКИ
  • СТАЛІНСЬКІ ПРЕМІЇ, ПРЕМІЇ ІМЕНІ СТАЛІНА
  • ВСЕСОЮЗНА АСОЦІАЦІЯ РОБІТНИКІВ НАУКИ І ТЕХНІКИ ДЛЯ СПРИЯННЯ СОЦІАЛІСТИЧНОМУ БУДІВНИЦТВУ
  • ЗОЛОТОНОША


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)