ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАКУЛЬ ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Колесниченко Н.Ф. БАКУЛЬ Валентин Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bakul_V (останній перегляд: 22.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАКУЛЬ ВАЛЕНТИН МИКОЛАЙОВИЧ

БАКУЛЬ Валентин Миколайович (11.08(30.07).1908–05.06.1978) – вчений-матеріалознавець, організатор науки і вир-ва. Д-р тех. н. (1968). Герой Соц. Праці (1963), засл. діяч н. і т. УРСР (1968). Н. в с. Чернишівка (нині в межах с. Слобода Немирівського р-ну Він. обл.). Від 12 років наймитував. Після закінчення 1927 брацлав. профтехшколи працював на різних посадах в об-ні "Вугілля", у Вугільному ін-ті, на з-ді "Союзтвердосплав", на верстато-інструментальному з-ді в м. Харків. У 1930-ті рр. за його участі створено марки твердих сплавів з підвищеною динамічною міцністю – ВК-12 і ВК-15. Оснащені цими сплавами інструменти вперше у світ. практиці були використані для ударно-перфораторного буріння шпурів у вугільних шахтах.

1941–44 працював нач. мех. цеху з вир-ва танк. моторів на евакуйованому з-ді № 186 у Пермській обл. РФ. 1944 вернувся до Харкова, працював нач. цеху і гол. конструктором на з-ді "Гідропривод". 1949 закінчив Всесоюзний заочний політех. ін-т. 1949–56 – нач. Харків. філіалу "Твердосплав"; 1956–59 – нач. Укртвердосплаву й дир. дослідного з-ду Всесоюзного НДІ твердих сплавів (м. Київ); 1959–61 – нач. Центр. конструкторсько-технологічного бюро твердосплавного і алмазного інструменту Держплану УРСР (м. Київ). Від 1961 дир. новоствореного Укр. н.-д. і конструкторсько-технологічного ін-ту синтетичних надтвердих матеріалів та інструменту Держплану УРСР (з 1972 – Ін-т надтвердих матеріалів АН УРСР). Під його кер-вом і за безпосередньої участі виконано комплекс робіт з розробки пром. технології вир-ва синтетичних алмазів, створено низку марок високоміцних порошків синтетичних алмазів, апарати й установки високого тиску для отримання алмазних порошків, синтезовано нові надтверді матеріали – кубоніт, славутич, ісміт, дісміт.

Розробки Ін-ту надтвердих матеріалів, яким керував Б. до 1977, лягли в основу створення кількох алмазних з-дів, у т. ч. в Україні – Полтав., Львів., Бориславського.

Лауреат Ломоносовської премії АН СРСР 2-го ст. (1963). Автор 342 наук. праць, у т. ч. 91 винаходу, 141 патенту в зарубіжних країнах. Під його наук. кер-вом захищено 23 канд. дис.

Трудова діяльність Б. відзначена орденом Леніна та ін. урядовими нагородами.

П. у м. Київ.

Ін-ту надтвердих матеріалів АН УРСР 1990 присвоєно його ім'я.

дата публікації: 2003 р.

Посилання:
  • ХАРКІВ
  • КИЇВ

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІЯ НАУКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)