ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАЛАСОГЛО ОЛЕКСАНДР ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БАЛАСОГЛО Олександр Пантелеймонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Balasohlo_O (останній перегляд: 13.12.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАЛАСОГЛО ОЛЕКСАНДР ПАНТЕЛЕЙМОНОВИЧ

БАЛАСОГЛО Олександр Пантелеймонович (04.11(23.10).1813–30 (18).01.1893) – моряк, чиновник, архівіст, поет, педагог, фольклорист. Чл. Рос. геогр. т-ва (1846). Н. в м. Херсон. Син обрусілого грека, мор. офіцера. До 12 років навч. вдома, перебуваючи з батьками у містах Таганрог Катеринославської губернії (нині місто Ростовської обл., РФ), Ізмаїл, Кілія, Миколаїв та Севастополь. Від 1826 – гардемарин Чорномор. флоту, з 1827 служив на флагманському кораблі "Париж". Брав участь у російсько-турецькій війні 1828– 1829, після чого переведений на Балт. флот до Мор. корпусу. Взимку 1829/30 номінований на мічмана. 1834–35 – вільний слухач Петерб. ун-ту. Від 1835 – чиновник Мін-ва нар. освіти, 1841– 47 – в архіві МЗС (останній чин – надвірний радник). Протягом 1840– 42 спільно з архіт. П.Норевим укладав періодичне вид. "Памятник искусств и вспомогательных знаний".

Од 1845 – активний чл. гуртка М.Буташевича-Петрашевського (див. Петрашевці), де, зокрема, виступив з проектом улаштування книжкової комори з б-кою та друкарнею. Навесні 1849 заарештований. У Петропавловській фортеці склав автобіографічне пояснення, сміливо назвавши себе "найрадикальнішим утопістом", "комуністом", "фур'єристом", обстоював нагальну потребу в Росії конституційного ладу та вважав, що "Малоросія, вірогідно, відокремиться". Восени того ж року засланий до м. Петрозаводськ (нині місто в РФ), з 1850 служив у Олонецькому губернському правлінні. Зробив у Карелії фольклорні записи, частково опубл. по його смерті у час. "Живая старина" (1897, № 1).

1851 в листі до імп. Миколи I звинуватив управителя Третім відділенням Л. Дубельта у держ. зраді – як тирана чесних людей, за що знову потрапив до Петропавловської фортеці. Зазнав нервового стресу, був визнаний душевнохворим і з психіатричної лікарні відправлений до Миколаєва під таємний поліцейський нагляд, який тривав до 1857. Тоді ж почав викладати історію у чорномор. штурманських класах.

П. у м. Миколаїв.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Петрашевцы, т. 2. М.–Л., 1927
  2. Поэты-петрашевцы. Л., 1940
  3. Дело петрашевцев, т. 2. М.–Л., 1941
  4. Философские и общественно-политические произведения петрашевцев. М., 1953
  5. Базанов В.Г. Карелия в русской литературе и фольклористике XIX в. Петрозаводск, 1955
  6. Полевой Б.П. Опознание статей петрашевца Баласогло о Сибири, Дальнем Востоке и Тихом океане (1847). "История СССР", 1961, № 1
  7. Утков В.Г. Книги и судьбы. М., 1981
  8. Тхоржевский С.С. Баласогло. В кн.: Русские писатели: 1800–1917, т. 1. М., 1989.

Посилання:
  • ІЗМАЇЛ
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ХЕРСОН, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • КІЛІЯ
  • МИКОЛА І, МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • МИКОЛАЇВ
  • ПЕТРАШЕВЦІ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1828–1829
  • СЕВАСТОПОЛЬ, МІСТО АРК
  • ТРЕТЬЕ ОТДЕЛЕНИЕ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)