ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАЛИКИ

  Бібліографічне посилання: Білоус Н.О. БАЛИКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Balyky (останній перегляд: 21.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАЛИКИ

БАЛИКИ – одна з найвідоміших київ. міщансько-шляхетських родин 16–17 ст. Перша згадка про них міститься в ревізії 1552 Київ. замку, де як міщанин замкової юрисдикції фігурує Павло Балика. Його син Хатян Павлович, перейшовши під юрисдикцію київ. магістрату, став райцею, а 1577–79 – бурмистром Київ. магістрату. Їхні родичі займали чільні посади в органах міськ. самоврядування: Хоцько, будучи купцем, 1572 обіймав посаду райці, а від 1578 до 1580 – бурмистра; Яцько (Діонисій) протягом 1575–78 був райцею, 1578–92 – бурмистром. Королів. привілеєм 13 черв. 1593 Яцько Балика затверджений на посаді київ. війта і обіймав її до кінця життя (1612). Будучи війтом, він вживав шляхетський герб "Абданк". Мав синів – Олександра, Созона, Богдана (див. Б.Балика) та дочку Федору. Остання вперше одружилася з бурмистром Федором Митковичем, вдруге – з київ. шляхтичем Олександром Олекшичем-Герановським. Дочки Федори від першого шлюбу також побралися з шляхтичами: Богдана – з Дмитром Денисовичем Хованським, Люція – з князем Семеном Івановичем Ликою. Обидві змагалися за батьківський спадок 1611–18 із своїми опікунами – рідними дядьками Олександром та Созоном. Останні впродовж життя мешкали на Подолі по вул. Свято-Духівській, обіймали посади бурмистрів: Олександр – 1608–12, Созон – 1611–28. Королів. привілеєм 25 лют. 1628 Созон був затверджений війтом (у лют. 1629). Учнями Київ. братської шк. були Леонтій та Петро Созоновичі. 18 лип. 1633 Петро, будучи райцею, брав активну участь у нападі міщан на резиденцію київ. греко-катол. митрополита у Софійському монастирі (див. Софійський собор). Ін. представники родини також обіймали посади в міськ. уряді: бурмистрами були Яцько (1622–30) та Михайло (1629–50), старшим лавником – Петро (1653–54). У джерелах містяться спомини про представниць родини – Уляну Баличанку (згадується під 1646), дружину шляхтича Войтеха Соколовського, та Катерину Баличанку (згадується під 1708), дружину Якова, про якого ін. відомостей немає. На схилі життя ці жінки стали черницями монастиря на Печерську.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Антонович В. Записки киевского мещанина Божка Балыки о московской осаде 1612 г. "Киевская старина", 1882, № 7
  2. Киевская летопись 1241–1621 гг. В кн.: Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси. К., 1888
  3. Мухин М. Киево-Братский училищный монастырь. К., 1893
  4. Київський літопис першої чверті XVII ст. "УІЖ", 1989, № 2
  5. Те саме, № 5
  6. Сакович К. Вірші на жалісний погреб... Петра Конашевича Сагайдачного. В кн.: Українська література XVII ст. К., 1987
  7. Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993
  8. Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995.

Посилання:
  • АБДАНК
  • БАЛИКА БОГДАН
  • БУРМИСТЕР
  • ПОДОЛЯКИ
  • РАЙЦІ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • ВІЙТ

  • Пов'язані терміни:
  • БАЛИКА БОГДАН
  • ЛІТОПИСЦЫ ВОЛЫНИ И УКРАИНЫ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)