ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАРАНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Симоненко Р.Г. БАРАНОВСЬКИЙ Анатолій Максимович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Baranovskyj_A (останній перегляд: 19.11.2018)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАРАНОВСЬКИЙ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

БАРАНОВСЬКИЙ Анатолій Максимович (11.02.1906–01.02. 1987) – держ. діяч і дипломат рад. доби. Н. в м. Київ. 1920–30 – працівник податкової інспекції, комсомольських і рад. органів Житомирщини. Закінчив Харків. плановий ін-т Держплану УСРР (1933). 1933–40 – ст. економіст, нач. сектору, від., заст. голови, голова Держплану УСРР–УРСР. 1941 – заст. голови РНК УРСР. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 в умовах наступу гітлерівських військ на Україну проводив значну роботу щодо перебазування важливих підпр-в на сх. для налагодження масового вир-ва озброєння та боєприпасів. 1941– 42 – нач. оперативної групи з пром-сті Військ. ради Пд. фронту. 1942–44 – експерт міністра закордонних справ СРСР з екон. питань, брав активну участь у підготовці екон. статей (угод) про перемир'я з союзниками Німеччини у Другій світовій війні. 1944–52 – заст. голови РНК УРСР (з 15 берез. 1946 – РМ УРСР). 18 груд. 1945 від імені уряду УРСР Б. підписав у Вашингтоні угоду про допомогу Україні Міжнародної організації допомоги постраждалим від війни (ЮНРРА). Кер. укр. делегації на IV сесії ЮНРРА (берез.– трав. 1946). Брав активну участь у Паризькій мирній конференції 1946; як представника України обрано головою комісії з політ. і територіальних питань по Румунії, де не лише відстоював інтереси України, а й заперечував окремі безпідставні вимоги деяких д-в щодо Румунії. Очолював підкомітет, спеціально ств. для визначення чехословацько-угор. кордону в р-ні Братислави (Словаччина). Кер. делегації УРСР на Бєлградській конференції 1948, що виробила Конвенцію про режим судноплавства на р. Дунай. 10 черв. 1951 – 10 трав. 1954 Б. – міністр закордонних справ УРСР. 1950– 54 очолював делегацію України на V–VIII сесіях ГА ООН. У складних умовах диктату делегації СРСР, виявляючи принциповість, сміливо опонував її главі А. Вишинському. 1954–57 – голова Держплану, заст. голови РМ УРСР, 1957–61 – перший заст. голови Держплану – міністр УРСР, 1961– 79 – міністр фінансів УРСР. 1952–81 – чл. ЦК Компартії України, 1946–80 – депутат ВР УРСР. Нагороджений багатьма орденами й медалями СРСР.

П. у м. Київ.

дата публікації: 2003 р.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЄЛГРАДСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1948 Р.
  • КИЇВ
  • МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ БОРЦЯМ РЕВОЛЮЦІЇ (МОДР)
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946
  • ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР.
  • ВИШИНСЬКИЙ АНДРІЙ ЯНУАРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • БЄЛГРАДСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1948 Р.
  • МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УРСР
  • ПАРИЗЬКА МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ 1946


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)