ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАРДІЖ КІНДРАТ ЛУКИЧ

  Бібліографічне посилання: Білий Д.Д. БАРДІЖ Кіндрат Лукич [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bardizh_K (останній перегляд: 19.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАРДІЖ КІНДРАТ ЛУКИЧ

БАРДІЖ Кіндрат Лукич (09.03. 1863–09.03.1918) – один із видатних політ. діячів Кубані. Н. в станиці Брюховецька (нині станиця Краснодарського краю, РФ). Навч. в Кубанській військ. г-зії, звідки 1885 за участь в укр. нелегальному гуртку був виключений. До 1898 перебував на військ. службі. Від 1903 – отаман станиці Брюховецька. Був обраний депутатом Державної думи Російської імперії 1-го, 2-го та 3-го скликань 0. Одночасно – один із дир. Чорномор.-Кубанської залізниці, збудованої коштом укр. кооп. спілок. Після Лютневої революції 1917 повернувся на Кубань як комісар (див. Губернські комісари) Тимчасового уряду. Зняв з себе повноваження після того, як Кубанська рада прийняла Конституцію Кубанського краю. Був обраний представником Кубані при Тимчасовому уряді.

Після 0 Жовтневої революції 1917 затверджений Кубанською законодавчою радою на посаду чл. Кубанського уряду. Завідував внутр. справами Кубані. Намагався конструктивно вирішувати суперечності між козаками та чужинцями, проводив послідовну проукр. та антибільшовицьку політику. Був засн. від-нь Вільного козацтва серед укр. нас. Кубані. Під час наступу Червоної армії (див. Радянська армія) 1918 намагався із загоном вільних козаків прорватися в Грузинську республіку. Під м. Туапсе (нині місто Краснодарського краю, РФ) був захоплений більшовиками, які спочатку розстріляли у нього на очах синів, потім і його самого.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Іванис В. Стежками життя, кн. 1–4. Новий Ульм, 1958–62
  2. Казачий словарь-справочник. Кливленд, 1966
  3. Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність. Мюнхен, 1968
  4. Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українського населення Кубані. К., 1994
  5. Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002.

Посилання:
  • ДЕРЖАВНА ДУМА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ
  • ГУБЕРНСЬКІ КОМІСАРИ
  • КУБАНЬ
  • ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ 1917
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • ТИМЧАСОВИЙ УРЯД
  • ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО

  • Пов'язані терміни:
  • КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, САМОСТІЙНА КУБАНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА, КУБАНСЬКИЙ КРАЙ
  • КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)