ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БАРЯТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. БАРЯТИНСЬКИЙ Олександр Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bariatynskyj_O (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАРЯТИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

БАРЯТИНСЬКИЙ Олександр Петрович (18(07).01.1798–31(19).08. 1844) – князь (до серед. 1826), декабрист, письменник. Син поміщика, чиновника. Вихований в єзуїтському пансіоні в Санкт-Петербурзі, слухав лекції юриста проф. В.Кукольника в Гол. пед. ін-ті (1815). Після нетривалої служби перекладачем Колегії закордонних справ вступив юнкером до лейб-гвардії Гусарського полку в січ. 1817. Влітку того ж року – корнет, із 11 листоп. (30 жовт.) 1819 – поручик, із 29(17) берез. 1825 – штаб-ротмістр.

1820 призначений до Тульчина ад'ютантом команд. 2-ю армією П. Вітгенштейна. Товаришував з П. Пестелем, поділяючи його респ. погляди та радикалізм. Входив до "Союзу благоденства". Від 1821 – чл. Пд. т-ва (див. Декабристів рух), за дорученням якого 1823 вів переговори про координацію дій з Пн. т-вом.

Писав вірші та філос. прозу франц. мовою. 14 своїх поезій видав 1824 у Москві в кн. "Quelques heures de loisir a Toulchin" ("Години дозвілля в Тульчині"). На франц. мову перекладав "Руську правду" П.Пестеля. Заступив останнього на чолі Тульчинської управи у груд. 1825. На поч. 1826 узятий під варту в м.Тирасполь Херсон. губ. (нині місто в Молдові), 15(03) січ. відправлений до С.-Петербурга, 27(15) січ. замкнений у Петропавловській фортеці (в її Алексєєвському равеліні створив низку стансів). Покараний за 1-м розрядом, страта замінена довічними каторжними роботами, невдовзі встановлено 20-річний термін каторги. Від літа 1826 ув'язнений в Кексгольмі, з весни до осені 1827 – у Шліссельбурзькій фортеці, з груд. того ж року – в Читинському острозі, від 1830 – у Петровському заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський Читинської обл., РФ). Попри репресії та недугу продовжив літ. працю. Спільно з В. Давидовим уклав рукописну зб. "Плоды тюремной хандры". По скороченні до 13 літ каторги лікувався на Туркійських мінеральних водах (у Бурятії) і в Красноярську (1839), проте й надалі тяжко хворів. 1840 переведений на поселення до м. Тобольськ (нині місто Тюменської обл., РФ), помер у місц. лі- карні.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Модзалевский Б.Л. Декабрист Барятинский и его стихотворения. "Былое", 1926, № 1
  2. Кислицина Е.Г. Поэт-декабрист А.П.Барятинский. В кн.: Сборник статей к сорокалетию ученой деятельности академика А.С. Ор- лова. Л., 1934
  3. Восстание декабристов: Материалы, т. 10. М., 1953.

Посилання:
  • ДАВИДОВ ВАСИЛЬ ЛЬВОВИЧ
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • МОСКВА
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ПЕТРОПАВЛОВСЬКА ФОРТЕЦЯ
  • РУСЬКЕ ПРАВО
  • ШЛІССЕЛЬБУРЗЬКА ФОРТЕЦЯ
  • СОЮЗ БЛАГОДЕНСТВА
  • ТУЛЬЧИН, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ТУЛЬЧИНСЬКА УПРАВА
  • ВІТГЕНШТЕЙН ПЕТРО ХРИСТИЯНОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • ДЕКАБРИСТІВ РУХ В УКРАЇНІ
  • ГОРЛЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ
  • ПЕСТЕЛЬ ПАВЛО ІВАНОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)