Бібліографічне посилання: Стеблій Ф.І. БАТАЛЬЙОН РУСЬКИХ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bataljon_ruskykh_1849 (останній перегляд: 16.09.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БАТАЛЬЙОН РУСЬКИХ ГІРСЬКИХ СТРІЛЬЦІВ – військ. формування, ств. в Галичині з ініціативи Головної руської ради (ГРР) згідно з ухвалою австрійс. імп. Франца-Йосифа I від 10 берез. 1849 на зразок подібних формувань у Нижній Австрії та Штірії для захисту краю на галицько-угор. пограниччі від можливого проникнення військ. загонів повсталої Угорщини. ГРР розраховувала на його трансформацію у майбутньому в специфічно нац. військ. формування для захисту інтересів укр. спільноти і постійно ним опікувалася, створивши для цього спец. комісію. Комплектувався гол. військ. командуванням Галичини з числа добровольців і був підпорядкований військ. мін-ву.

Мав 6 сотень, в яких було 1410 вояків (згодом сформована 7-ма сотня). Командантом був майор Ватерфліт, офіцерський корпус складався з німців (переважно на вищих посадах) і українців (переважно на нижчих посадах).

На поч. трав. 1849 батальйон проходив навч. збір у Львові. Викладання правил військ. служби відбувалось укр. мовою. Однострій (уніформа) мав елементи нар. одягу. В його спорядженні брали участь чл. місц. єврейс. громади. Вживалися заходи щодо створення батальйонного муз. гурту та встановлення власного прапора, для якого мати імператора Софія пожертвувала темно-синю шовкову стрічку. Особовий склад брав участь у нар. святі у Львові з нагоди 1-ї річниці скасування панщини 15 трав. 1849. Офіцерський корпус 8 черв. побував на прийомі в ГРР.

6 верес. 1849 батальйон вирушив зі Львова до Угорщини, де перебував до кін. груд., беручи участь у підтриманні громад. порядку, а 3 січ. 1850, під час повернення до Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща), був розформований, оскільки після придушення угор. повстання потреба в його допомозі відпала.