Бібліографічне посилання: Овсієнко О.Ф. БЕНКЕНДОРФ Олександр Христофорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Benkendorf_O (останній перегляд: 23.02.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БЕНКЕНДОРФ Олександр Христофорович (04.07(23.06).1781 або 1783–05.10(23.09).1844) – рос. держ. діяч, генерал-ад'ютант (1819), сенатор (1826), граф (1832), один із гол. провідників консервативної політики імп. Миколи I. Почесний чл. Петерб. АН (1827). Походив з остзейських поміщиків. Закінчив єзуїтський пансіон у Санкт-Петербурзі (1798). Брав участь у війні з Францією (1805– 07), російсько-турецькій війні 1806–1812, Війні 1812 і закордонному поході рос. армії 1813–14. 1821 подав імп. Олександру I доповідну записку про діяльність "Союзу благоденства". Брав участь у придушенні повстання декабристів (див. Декабристів рух) і в розправі над його учасниками. Від лип. 1826 – шеф окремого корпусу жандармів і нач. Третього відділення. За наказом Миколи I особисто наглядав за О. Пушкіним, учасниками польс. нац.-визвол. руху, за слідством у справі сел. заворушень 1840-х рр. Поступово перейшов на бік прихильників скасування кріпацтва, в якому вбачав причину сел. повстань. Виступав за пом'якшення держ. політики стосовно євреїв. Уся діяльність Б. була спрямована на зміцнення самодержавства.