ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Сербиненко В.В. БЕРДЯЄВ Микола Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Berdyaev_M (останній перегляд: 17.07.2019)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БЕРДЯЄВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

БЕРДЯЄВ Микола Олександрович (18(06).03.1874–24.03.1948) – рос. філософ, публіцист. Н. в м. Київ. Виховувався в Київ. кадетському корпусі. З 1894 навч. на природничому, потім на юрид. ф-ті Київ. ун-ту. Участь у с.-д. русі стала причиною арешту Б. та виключення його з ун-ту (1898). Вже в першій значній праці Б. "Субъективизм и индивидуализм в общественной философии. Критический этюд о Н.К.Михайловском" (1901) визнання марксистського історизму доповнюється критичними характеристиками "філософського матеріалізму". Участь Б. у зб. "Проблемы идеализма" (1902) засвідчила остаточний перехід дослідника на позиції реліг. філософії. 1904–05 редагував реліг.-філос. журнали "Новый путь" та "Вопросы жизни". Після революції 1905–1907 виступав проти рос.радикалізму як лівого, так і правого напряму (ст. "Философская истина и интеллигентская правда" у зб. "Вехи", 1909; "Духовный кризис интеллигенции. Статьи по общественной и религиозной психологии", 1910). Гол. в наступний період його працями стали книги "Философия свободы" (1911) та "Смысл творчества" (1916). Ставлення до Лютневої революції 1917 у Б. було суперечливим: падіння самодержавства він вважав неминучим, але і "вступ у велику невідомість" післяреволюц. майбутнього сприймав як загрозу хаосу, падіння "в безодню насилля". Останні настрої незабаром перемогли: на перший план у його роздумах виступає тема революції, яка приводить до руйнації органічної ієрархії сусп-ва, "знищення раси кращих", занедбання культ. традиції – "Философия неравенства" (1923). Неприйняття Жовтневої революції 1917 та більшовизму не завадило Б. проявляти виняткову публічну активність: він виступав з лекціями, викладав в ун-ті, організував Акад. духовної к-ри (1918–22), проводив семінар з творчості Ф.Достоєвського. 1922 висланий більшовицьким урядом з РСФРР за кордон. Тривалий час жив у Берліні (Німеччина). Був деканом від-ня історії Рос. наук. ін-ту. Європ. відомість принесла йому робота "Новое средневековье. Размышление о судьбе России и Европы" (Берлін, 1924). Осмислення трагічного досвіду рос. революцій та тенденцій європ. розвитку привело Б. до думки про закінчення "безрелігійної", "гуманістичної епохи" і про вступ людства в "сакральну" епоху "нового середньовіччя", яка характеризується реліг. відродженням і реліг. конфліктами, зіткненням християн. та антихристиян. ідей. В ідейній боротьбі 20 ст., на його думку, будь-яка важлива ідея неминуче набуває реліг. сенсу. Це стосується і комунізму: "комуністичний інтернаціонал є вже явищем нового середньовіччя". Від 1925 до 1940 Б. був ред. ж. "Путь" – провідного вид. реліг.-філос. думки рос. зарубіжжя, де також публікували свої статті представники європ. реліг. філософії (Ж.Марі- тен, П.Тілліх та ін.). Став активним учасником європ. філос. процесу, підтримував стосунки з багатьма зх. мислителями: Е.Муньє, Г.Марселем, К.Бартом та ін. Своїми найважливішими працями емігрантського періоду Б. вважав "Философию свободного духа" (ч. 1–2. 1927–28), "О назначении человека" (1931), "О рабстве и свободе человека" (1939), "Опыт эсхатологической метафизики" (1947). Вже після смерті філософа побачили світ його книги: "Самопознание. Опыт философской автобиографии", "Царство Духа и царство кесаря" (обидві–1949), "Экзистенциальная диалектика Божественного и человеческого" (1952). 1947 Б. присуджено звання д-ра теології Кембриджського ун-ту (м. Кембридж у Великій Британії).

П. у м. Кламар (поблизу Парижа, Франція).

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Полторацкий Н.П. Бердяев и Россия. Нью-Йорк, 1967
  2. Н.А. Бердяев pro et contrа. В кн.: Антология гнозиса, т. 1. СПб., 1994; Ильин В.Н. Бердяев и судьба русской философии. "Звезда", 1995, № 11.

Посилання:
  • БІЛЬШОВИЗМ

  • Пов'язані терміни:
  • АРИСТОКРАТІЯ
  • БУЛГАКОВ СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
  • БУРЖУАЗІЯ
  • ЧИЖЕВСЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛИ
  • ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРІОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ
  • КЛАСИ СУСПІЛЬНІ
  • ЛЕГАЛЬНИЙ МАРКСИЗМ
  • ЛУК'ЯНІВСЬКА ТЮРМА
  • МАСОВОГО СУСПІЛЬСТВА ТЕОРІЇ В СУСПІЛЬНИХ НАУКАХ
  • МЕТАІСТОРІЯ
  • МОСКВА
  • ОБНОВЛЕНСТВО
  • ОБУХІВ
  • РЕВОЛЮЦІЇ
  • САВІНКОВ БОРИС ВІКТОРОВИЧ
  • ТРУБЕЦЬКОЙ МИКОЛА СЕРГІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)